Сад божественних пісень - Сковорода Григорий Савович - Страница 30
- Предыдущая
- 30/31
- Следующая
Изменить размер шрифта:
30
Пісня 30-та
Із цього давнього вipшa [301] :
Радість май із днів твoix, все-бо скоро cтapiє:
В одне літо з козлятка став кошлатий цап.
Осінь нам проходить, а весна пройшла,
Коза козля родить, як весна прийшла.
Ледве літо запало, а козля цапом стало,
Цап бородатий!
Ах, відкинем печалі! Biк короткотривалий!
Будь солодке, життя!
Хто журбу в утробі завжди був носив,
Той лежить у гpo6i и ніколи не жив.
Ах, утіхо і радість! О сердечная сладість!
Пряме ж ти, життя!
Не красне довгогою, та красне добротою,
Як пісня, життя!
Бог мій милосердии, я його люблю,
Бо то камінь твердий, сум любо терплю,
Він живий, не вмирає, бо жива з ним палає
I душа моя.
А кому він не служить, то нехай, бідний, тужить,
Бо то сирота!
Солодке бажаеш? Завидь усю вбий!
Ситий будь, чим маєш, i нічого не бійсь.
Плюнь на гробнії прахи й на дитячії страхи,
Смерть - не шкода, спокій.
Жив отак ув Афінах, жив отак в Палестині
Eniкyp - Христос [302] .
Складена в час відкриття Харківського нaмicництва [303] , коли я перебував в усамітненні в монастирі Сіннянському. Григорій Варсава Сковорода
30
- Предыдущая
- 30/31
- Следующая
Перейти на страницу:
