Яйцепос (трикнижжя) - Брунька Дюк - Страница 5

ЩОСЬ П'ЯТЕ – кн. 2, стор. ...

ЩОСЬ ШОСТЕ – кн. 2, стор. ...

ЩОСЬ СЬОМЕ – кн. 2, стор. ...

ЩОСЬ ВОСЬМЕ – кн. 2, стор. ...

ЩОСЬ ДЕВ'ЯТЕ – кн. 1, стор. ...

ЩОСЬ ДЕСЯТЕ – кн. 1, стор. ...

ЩОСЬ ОДИНАДЦЯТЕ – кн. 2, стор. ...

ЩОСЬ ДВАНАДЦЯТЕ – кн. 2, стор. ...

ЩОСЬ ТРИНАДЦЯТЕ – кн. 3, стор. ...

ЩОСЬ ЧОТИРНАДЦЯТЕ – кн. 1, стор. ...

ЩОСЬ П'ЯТНАДЦЯТЕ – кн. 1, стор. ...

ЩОСЬ ШІСНАДЦЯТЕ – кн. 1, стор. ...

ЩОСЬ СІМНАДЦЯТЕ – кн. 1, стор. ...

ЩОСЬ ВІСІМНАДЦЯТЕ – кн. 1, стор. ...

ЩОСЬ ДЕВ'ЯТНАДЦЯТЕ – кн. 2, стор. ...

ЩОСЬ ДВАДЦЯТЕ – кн. 2, стор. ...

ЩОСЬ ДВАДЦЯТЬ ПЕРШЕ – кн. 1, стор. ...

ЩОСЬ ДВАДЦЯТЬ ДРУГЕ – кн. 1, стор. ...

ЩОСЬ ДВАДЦЯТЬ ТРЕТЄ – кн. 2, стор. ...

ЩОСЬ ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТЕ – кн. 2, стор. ...

ЩОСЬ ДВАДЦЯТЬ П'ЯТЕ – кн. 2, стор. ...

ЩОСЬ ДВАДЦАТЬ ШОСТЕ – кн. 3, стор. ...

ЩОСЬ ДВАДЦЯТЬ СЬОМЕ – кн. 3, стор. ...

ЩОСЬ ДВАДЦЯТЬ ВОСЬМЕ – кн. 2, стор. ...

ЩОСЬ ДВАДЦЯТЬ ДЕВ'ЯТЕ – кн. 2, стор. ...

ЩОСЬ ТРИДЦЯТЕ – кн. 2, стор. ...

ЩОСЬ ТРИДЦЯТЬ ПЕРШЕ – кн. 2, стор. ...

ЩОСЬ ТРИДЦЯТЬ ДРУГЕ – кн. 2, стор. ...

ЩОСЬ ТРИДЦЯТЬ ТРЕТЄ – кн. 3, стор. ...

ЩОСЬ ТРИДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТЕ – кн. 2, стор. ...

ЩОСЬ ТРИДЦЯТЬ П'ЯТЕ – кн. 1, стор. ...

ЩОСЬ ТРИДЦЯТЬ ШОСТЕ – кн. 1, стор. ...

ЩОСЬ ТРИДЦЯТЬ СЬОМЕ – кн. 3, стор. ...

ЩОСЬ ТРИДЦЯТЬ ВОСЬМЕ – кн. 2, стор. ...

ЩОСЬ ТРИДЦЯТЬ ДЕВ'ЯТЕ – кн. 2, стор. ...

ЩОСЬ СОРОКОВЕ – кн. 3, стор. ...

ЩОСЬ СОРОК ПЕРШЕ – кн. 2, стор. ...

ЩОСЬ СОРОК ДРУГЕ – кн. 3, стор. ...

ЩОСЬ СОРОК ТРЕТЄ – кн. 1, стор. ...

ЩОСЬ СОРОК ЧЕТВЕРТЕ – кн. 2, стор. ...

ЩОСЬ СОРОК П'ЯТЕ – кн. 3, стор. ...

ЩОСЬ СОРОК ШОСТЕ – кн. 3, стор. ...

ЩОСЬ СОРОК СЬОМЕ – кн. 3, стор. ...

ЩОСЬ СОРОК ВОСЬМЕ – кн. 3, стор. ...

ЩОСЬ СОРОК ДЕВ'ЯТЕ – кн. 3, стор. ...

ЩОСЬ П'ЯТИДЕСЯТЕ – кн. 1, стор. ...

ЩОСЬ П'ЯТЬДЕСЯТ ПЕРШЕ – кн. 1, стор. ...

ЩОСЬ П'ЯТЬДЕСЯТ ДРУГЕ – кн. 3, стор. ...

ЩОСЬ П'ЯТЬДЕСЯТ ТРЕТЄ – кн. 3, стор. ...

ЩОСЬ П'ЯТЬДЕСЯТ ЧЕТВЕРТЕ – кн. 3, стор. ...

ЩОСЬ П'ЯТЬДЕСЯТ П'ЯТЕ – кн. 3, стор. ...

ЩОСЬ П'ЯТЬДЕСЯТ ШОСТЕ – кн. 3, стор. ...

ЩОСЬ П'ЯТЬДЕСЯТ СЬОМЕ – кн. 3, стор. ...

ЩОСЬ П'ЯТЬДЕСЯТ ВОСЬМЕ – кн. 3, стор. ...

ЩОСЬ П'ЯТЬДЕСЯТ ДЕВ'ЯТЕ – кн. 3, стор. ...

ЩОСЬ ШІСТДЕСЯТЕ – кн. 3, стор. ...

Післямова вишуканого пройдисвіта – кн. 3, стор. ...

ДОПОВНЕННЯ

Цитати, невідомо для чого зібрані Автором Терентопських хронік – кн. 3, стор. ...

Нібито химерна, бешкетна й курйозна спроба ушкварити чарівно-лицарський, так би мовити, епос. З детективною, м'яко висловлюючись, фабулою. Для благодушного й поблажливого читача, обдарованого почуттям гумору. Читача, не спотвореного надмірною солідністю та снобізмом.

«Забавні хроніки підпільного королівства поблизу Харкова» є пародією на поки ще не написаний роман-епопею «Королівські підпілля хронічної забави» поки ще не народженого (і достеменно невідомо, чи народиться він взагалі коли-небудь) пописувача Вільяма Корнійовича Переперденка-Дупського.

Автор присвячує цей твір... Ну, деякі письменники присвячують свої книги яким-небудь людям; чому б і Авторові цієї писанини не присвятити її комусь. Так отож Автор присвячує цей твір... Еее... Кому б... Може цьому... Або тій... Втім... Гм... Якби був один або одна гідні присвяти, а то... Спробуй вибрати... А, та гаразд! Автор присвячує цей твір усім хорошим людям.

18 – 26 жовтня 1995 року.

Теплим осіннім ранком 18 жовтня 1995 року, коли промені ви­східного сонця пестили золоте листя, як пальці піаніста кла­віатуру рояля, ґрунтовою дорогою, що витягнулася в мальовни­чому жовтневому пейзажі, переміщалися два вершники.

Вони наближалися до дерев'яного моста через річку Рідину, щоб переїхати на інший берег.

Павутиння серед гілок придорожніх дерев, обсипане крапельками роси й опромінене ранковим сві­тилом, прикидало­ся діамантовими мереживами.

Наїзники були лицарями Напів­круглого Столу. Один із них звався лицарем Ярославом, другий – бароном Андрієм Цині­ком.

Як і інші лицарі Те­рентопського королівства (і придворні й незалежні), ці двоє, залишивши столицю – місто Жорикбург, – тепер на прохання терентопського короля Жорика Дев'ятого мандрували країною в пошуках драконячого яйця, котре було ви­крадено 18 вересня 1995 року, тобто рівно місяць тому, з Абрикосової печери, що в Каменіані.

Як і в інших лицарів цієї країни в цей період, у Ярослава з Андрієм Циніком була ксерокопія порт­рета таємничого суб'єкта, який підозрювався в організації цього викрадення, і який тепер десь ховався, напевно, із цим ви­краденим яйцем.

Як і решта тамте­шніх доспі­хоносців, ці двоє їздили від одного населеного пу­нкту до іншо­го й опи­тували жителів, пред'являючи їм для впі­знання зобра­ження мерзотника.

Загалом же пошуки викрадено­го драконячо­го яйця лицарями Терентопського королівства отри­мали офі­ційну на­зву Велика Яєчна Експедиція, нагадує чи­тачеві Автор цих писань.

На жаль, поки що ніхто з опита­них намальованого не впізнав, і не повідомив нічого нового щодо цієї справи.

Коли в полі зору лицарів Ярослава та барона Андрія Циніка з'явилися ріка, котра під променями вранішнього світила виблискувала немов нова кольчуга, що ту довгу вологу смугу перетнула смуга коротка й суха, дерев'яна, вони помітили: перед мостом га­рцює кінь із наїзником.