ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ ПРИКАРПАТТЯ - Гладун Ярослав - Страница 27
- Предыдущая
- 27/45
- Следующая
Изменить размер шрифта:
27
Добре розмножується насінням, яке висівають восени або навесні ю ділянках, не придатних для вирощування інших рослин. Догляду не потребує ЧЗДіг Заготовляють корені рослин першого року життя восени (вересень -жовтень), а другого року - рано навесні, на початку відростання (квітень), ї) викопують лопатами, очищають від землі, обрізують надземну частину і тонн корені та відразу промивають у холодній воді. Потім відбирають товсті корен звільняють їх від кори і сушать надворі або на горищах під залізним дахом чі під навісами з доброю вентиляцією, розклавши тонким шаром на папері, мішковині.
Кореневище в гомеопатичній практиці застосовують як сечогінне, в народній медицині - як сечогінний, відхаркувальний та болезаспокійливий засіб. У вигляді водного настою корінь вживають при захворюваннях нирок і сечового міхура, шлушшво-кишковото тракту, тгра гадокрув'ї. ^овташшл - дзія. миття голови при випаданні волосся.
Розмножується вегетативно (поділом коренів) і насінням. Останнє висівають навесні з міжряддями 35-40 см; сходи з'являються на 20-30-й день (при осінній сівбі - у квітні). У перший рік життя рослина утворює розетку з листків. Починаючи з другого року регулярно цвіте (в червні) і плодоносить (в серпні). У перший рік посіви обов'язково прополюють, грунт розпушують. Аналогічні роботи виконують і в наступні роки.
При вегетативному розмноженні корені також висаджують з міжряддями 35-40 см. Спочатку грунт поливають. Після укорінення коренів міжряддя прополюють і розпушують. Вирощують любисток у садах і на городах як декоративну та пряну рослину.
Заготовляють корені восени, їх сушать у добре провітрюваних приміщеннях. Висушені корені швидко вбирають вологу і уражуються грибками, тому їх слід зберігати в сухому місці.
Любка дволиста
(Platanthera bifolia L.)
Родина орхідні (Orchidaceae)
Рослина висотою 25-50 см, з суцільними бульбами, двома майже супротивними еліптичними прикореневими листками на крилатих черешках і довгою рідкою китицею білих запашних квіток на довгому квітконосі. Великі, зеленувато-білі квітки надзвичайно химерної форми, схожі на метеликів. Три пелюстки віночка сходяться біля верхівки, 2 - розпростерті, а третій, язичковидний, звернений донизу (так звана губа), значно більший від інших, відрізняється від них формою. Біля основи він має довгу вигнуту циліндричну шпорку, яка в 1,5-2 рази більша, ніж зав'язь. Плід - коробочка. Насіння, як у всіх орхідних, дуже дрібне, пилувате. Квітки мають чудовий запах, особливо присмерком, коли багато виділяється пахучих речовин; ось чому в деяких місцевостях цю рослину називають ще нічною фіалкою. Цвіте в червні - липні. Росте в заростях чагарників, у тінистих листяних і мішаних лісах, на лісових галявинах, узліссях.
Назва роду походить від грецьких слів, що в перекладі означають "широкий пиляк". Видова назва означає "дволиста".
Білий колір квіток і сильний запах приваблюють нічних метеликів, які запилюють рослину. Декоративна рослина. Як і всі орхідні, підлягає охороні, занесена до Червоної книги. На Україні росте 2 види любки. У бульбах любки, порівняно невеликих за розміром, нагромаджуються слиз (до 50%), крохмаль (до 30%), декстрин (до 10%), деякі тонізуючі речовини. Народна медицина рекомендує бульби любки виснаженим хворим при шлунково-кишкових захворюваннях, кашлі, хворобах зубів, а листя як зовнішнє при наривах. Бульби доцільно використовувати як обволікаючий засіб при отруєні (при цьому уповільнюється всмоктування токсичних сполук).
Культивується легко. Любку висаджують у пухкий грунт, багатий на перегній, у затінку кущів. Вона непогано розростається і щоліта радує нас ніжними квітками і тонким духмяним запахом.
Льонок звичайний
(Linaria uulgaris Mill.)
Родина ранникові (Scrophulariaceae)
Багаторічна трав'яниста рослина. Стебло пряме, заввишки 30-100 см, листки чергові, численні, лінійно-ланцетні. Квітки великі, сіро-жовті, зібрані довгою вершковою китицею. Цвіте все літо. Росте біля .доріг, на схилах, по межах, серед посівів, на непіднятих парах, по сухих канавах.
З лікувальною метою використовують всю надземну частину (Herba linariae), яка містить ряд речовин, зокрема глюкозиди: линарин, пектолинарин, линаракрин, линарезин; різні кислоти; фітостерин, парафін, вітамін С.
Вживається як сечогінне і легко проносне. Різні настої з трави застосовують при водянці, жовтяниці, болях у шлунку, золотусі, проти глистів, при головних болях. Рідкий екстракт з льонку (50 г на 1 л води) приймають на ніч по 2-3 чайних ложки.
Збирають траву в період цвітіння (травень - вересень), зрізуючи на 10-15 см нижче від квітки.
Маренка запашна
(Asperula cynanchica L.)
Родина маренові (Rubiaceae)
Це багаторічна трав'яниста рослина 10-50 см заввишки. Стебло висхідне, південне, голе, чотиригранне, нерозгалужене. Рослина пахне кумарином. Листки тонкі, темно-зелені, по краях злегка шорсткі, гострокінцеві, зібрані у вузлах у три -, восьмичленні кільця. Суцвіття у вигляді верхівкового щитка, малоквіткове, складається звичайно з трьох напівзонтиків. Квітки дрібні, звичайно білі. Цвіте у травні - червні.
Росте в Карпатах, Розточчі-Опіллі, в тінистих лісах, заростях, на вогкуватому перегнійному грунті.
Збирають усю траву під кінець цвітіння і пізніше (сушать швидко, бо чорніє).
Застосовують при кишкових кольках, при хворобах обміну речовин, особливо при хворобах печінки і жовчного міхура, як засіб, який трохи проносить, збуджує виділення сечі і виганяє пісок та камені жовчного і сечового міхурів. Також вживають маренку запашну при неврозах серця, безсонні, неприємному відчутті в ділянці серця, свербіння тіла і при приливах крові до голови та головному болю, при істерії, клімаксі у жінок. Діє заспокійливо і снотворно. Великі дози можуть призвести до блювання, головного болю, запаморочення і навіть смерті (діють кумарин, дубильні речовини, гіркота і отруйний глікозид асперулозид).
27
- Предыдущая
- 27/45
- Следующая
Перейти на страницу:
