Сад божественних пісень - Сковорода Григорий Савович - Страница 18
- Предыдущая
- 18/31
- Следующая
Изменить размер шрифта:
18
Пісня 18-та
«Бог противиться гордим, а смиренным дає благодать» [181] .
Ой ти пташко-жовтобоко [182] ,
Не клади гнiзда високо,
А клади його на лужку,
На зеленому морiжку.
Яструб ген над головою
Висить, хоче ухопить,
Вашою живе вiн кров'ю,
Глянь же! Пазурi сталить!
Стоїть явiр над горою
I киває головою,
Буйнi вiтри повiвають,
Руки явору ламають.
А вербички шумлять низько,
Заколишуть мене в снах,
Тут тече потiчок близько,
Видно воду аж до дна.
Нащо ж менi гадати,
Що в селi родила мати?
Нехай у тих мозок рветься,
Хто високо вгору дметься.
А я буду co6i тихо
Коротати милий вiк,
Так мине менi все лихо -
Щасний буду чоловiк.
18
- Предыдущая
- 18/31
- Следующая
Перейти на страницу:
