Байки Харківські - Сковорода Григорий Савович - Страница 4

• Предыдущая
• 4/32
• Следующая

Ще в давнi часи, коли черепахи в орлiв лiтати вчилися, молодий Жайворонок сидiв недалеко вiд того мiсця, де одна зi згаданих черепах, за розповiддю мудрого Езопа, своє лiтання щасливо з великим шумом та грюком скiнчила на каменi. Жайворонок злякався i, тремтячи всiм тiлом, дiстався до свого батька.

— Батечку! Бiля тiй гори, мабуть, сiв орел, про якого ти менi розповiдав колись, що то найстрашнiша й найсильнiша з усiх птиця...

— А чому тобi так здалося, синку? — спитав старий.

— Батечку! Коли вiн сiдав, я такої швидкостi, шуму i грому нiколи ще не бачив.

— Коханий мiй синку, — сказав старий. — Ти маєш молоденький розумець. Знай, друже мiй, i завжди спiвай отаку пiсеньку:

Не той орел, що високо лiтає,

А той, що легко сiдає...

С и л а.

Багато хто не за призначенням починає велике дiло, та погано кiнчає. Всякiй справi а печаттю добрий намiр i кiнець.

• Предыдущая
• 4/32
• Следующая