Прометей закутий - Есхіл - Страница 10

• Предыдущая
• 10/14
• Следующая

Де храм пророчий Зевса Феспротійського,

Там - диво невимовне! - віщим шелестом

Дуби пророчі мовили без загадок,

Що ти дружина славна будеш Зевсові.

835]

Чи ще й тепер ця мова не лестить тебе?

Відтіль, безумством жалена, помчала ти

Шляхом приморським до затоки Рейської

І знов верталась гонами шаленими.

В часи прийдешні - знай це - Іонійською

840]

Оту морську затоку називатимуть

На спогад людям про твою блуденну путь.

Тобі ознака буде це, що розум мій

Далеко більше бачить, ніж одкрито всім.

І їй, і вам я разом далі все скажу,

845]

На слід вернувшись мови попередньої,

В самому гирлі нільськім, на краю землі,

В розлогих плавнях місто Каноб найдеш ти.

Там Зевс тобі поверне розум дотиком

Руки пестливим, і породиш чорного

850]

Епафа, соіменного зародженню

Від Зевса. Урожаї він збиратиме

З землі, що Ніл широководий зрошує.

У поколінні п'ятім п'ятдесят сестер

Вернеться в Аргос, не з бажання власного -

855]

3 братителями шлюбу уникаючи

Покревного… Ті ж у пориві хтивості,

Мов яструби, голубок полюватимуть,

На ловах шлюбу гонячись невловного.

Але не дасть їм заздрий бог дівочих тіл.

860]

Земля Пелазга прийме… вбитих Аресом

Через жіночі руки, що вночі разять;

Дружина кожна віку збавить мужеві,

Мечі дволезі в їх крові купаючи,

Хай втішить так Кіпріда й ворогів моїх!

865]

Одна лиш, любощами зачарована,

Ослабне духом і не вб'є заснулого,

Воліючи вже краще слабодухою,

Аніж смертоубивцею уславитись.

Царів Аргоських з неї розпочнеться рід.

870]

Багато слів потрібно, щоб сказати все.

Із цього роду вийде славний стрілами

Герой,- мене він визволить із мук тяжких.

Від титаніди-матері, прадавньої

Феміди, це провіщення було мені.

875]

Коли і як то буде - надто довго це

Розказувать, та й користі - ніякої.

ІО

Ой леле, ой леле…

Запалало в мені божевілля знов,

Безжального овода гостре жало

880]

Пече без вогню!

І жахається серце, і груди рве,

І обертом очі кружляють мені,

Кудись пориває безумний шал,

І язик мій у спраглих німіє устах,-

885]

Каламутним годі здолати словам

Божевілля навальну хвилю.

(Охоплена божевіллям, Іо втікає).

• Предыдущая
• 10/14
• Следующая