Пригоди Спецназу І Дочок Богов - Рыбаченко Олег Павлович - Страница 2
- Предыдущая
- 2/7
- Следующая
А за нею, кинулися переслідувати зухвале дівчисько, винищувачі. І це виглядає вкрай агресивно, наче ціла зграя стерв'ятників. І вони ведуть вогонь і, здається, немає шансів піти.
Але дівчинка Адала викликала по рації хлопчика-героя Едіка, і він, як завжди, напоготові.
Юний воїн на вигляд років дванадцяти, хоча насправді запеклий боєць і геніальний конструктор, вилетів їй назустріч. На хлопчику були тільки спортивні труси, але так він босою підошвою ніг вловлював найдрібнішу вібрацію своєї літаючої тарілки. І видно було, хлопчисько на висоті.
Як натисне кнопку голою п'ятою, так пішла хвиля. Чотири ворожі винищувачі, що мчали попереду, разом зіткнулися. І пролунали вибухи.
Адала підморгнула своїм сапфіровими очима і вимовила:
- Оце вищий клас!
Інші ворожі винищувачі почали палити з великої дистанції. По фюзеляжу та хвосту літака, який викрадала дівчинка, застукали уламки та уламки.
Юна войовниця ще сильніше натиснула голими п'ятами, і зробила на винищувачі сальто.
А ось Едік - цей вічний хлопчик, взяв і запустив зі своєї літаючої тарілки крихітні бульбашки. Вони мчали з великою швидкістю і, як вріжуться в зграю стерв'ятників.
Почулися вибухи, переломи, розірвані на клаптики літаки супротивника. Ось це нищівний удар.
Хлопчик, спритно працюючи босими, спритними ногами, заспівав:
Як жили ми борючись,
І смерті не боячись.
Так відтепер жити тобі та мені!
І в зірковій висоті,
І гірській тиші -
Морської хвилі та лютому вогні!
І лютому, і лютому вогні!
Ось так діти розправлялися з ворожими винищувачами. Ті, хто зміг уціліти, повернули назад. А Адала повернулася до загону Едіка. Тут була з ними лише частина дитячого спецназу - юних воїнів, які мали унікальні навички.
Ось зараз вони відбивають чергову атаку із фортеці. Видно зрозумівши, що бойових і надто розвинених і розумних дітей-войовників електронними штучками не візьмеш, у бій було кинуто піхоту.
Самі великі воїни-сайкли, зростом у два з половиною метри кожен, пішли у наступ. Вони були в бойових костюмах і зовні здавались незграбними.
Але лізли в бій із колосальним натиском і перли, наче танки. Ось це розгорнулася битва.
Тепер уже можна й постріляти. Діти-воїни відкрили вогонь із лазерних автоматів. Були потрапляння до монстрів-іногалактів. Але ті відповіли.
Дівчинка і хлопчик зазнали поранень, і опіки від променів противника.
Едік з усмішкою відповів:
- Включаю захисне поле!
Адала з тривогою запитала:
- А ми зможемо через нього стріляти по ворогові!
Хлопчик-командир впевнено відповів:
- Так! Звичайно! Це полуторний вимір. Воно з вашого боку потоки енергії пропускає, а з боку супротивника, ні!
Хлопчик-воїн у бойовому костюмі в зелену цятку вигукнув:
- Це крутий антураж!
І бій продовжився з неймовірною силою! І тепер діти виявилися зовсім невразливими. І ворогів винищували граючи. У них, у руках спецназу вічно юних бійців, лазери з термокварковим накачуванням, а це серйозно. Так при термокварковому синтезі один грам матерії випромінює енергії, що дорівнює згоранню чотирьох мільярдів тонн кам'яного вугілля. Отже, можна собі уявити, наскільки це колосальна міць.
Але не завжди діти б'ються з такою досконалою зброєю і мають технологічну перевагу.
Ось Едік включив відео і триколірну голограму, де був показаний його бій з більш примітивними технологіями і, при цьому, не менш небезпечний, і з дітьми, яким довелося туго.
Коли Едік прийшов до тями після удару, інший пацан Пашка енергійно трусив його за плече. Хлопчик схопився і перехопив зляканий погляд свого рудого, свіжоспеченого товариша, і спитав:
- Це ти чого?
Пашка показав пальцем на голову Едіка і промимрив:
- Хто тебе так поклав?
Едік сунув руку до волосся і розгублено пробурмотів:
- Ого...- Під пальцями коловся їжачок, і вони намацали велику і, при цьому, хвору на гулю.
Потім Едік кинув погляд на праву руку, побачив свіжий опік у вигляді табірного номера. Знайомий тринадцятий...
Хлопчик випалив:
- Браво! Це виявляється не сон. Мене й справді посадили!
Паша розгублено подивився на свого партнера і пробурмотів:
- Куди посадили?
Едік сумним тоном відповів:
- У космічну в'язницю... Тобто за ґрати на іншій планеті!
Пашка похитав головою... Він подумав, що в цього засмаглого хлопця поїхав дах. Але вигляд у Едіка зовсім не бовван, хоча під оком сяяв фінгал, що гояться. Майже лиса, голова хлопчика-блондина надавала схожість із карним злочинцем, або відчайдушним головорізом.
- Предыдущая
- 2/7
- Следующая