Живий мох - Михановский Владимир Наумович - Страница 8
- Предыдущая
- 8/11
- Следующая
Изменить размер шрифта:
8
8
– Кір, ми зараз загинемо, – прошепотів штурман. – Ти повинен спробувати.
– Я не можу ризикувати вашим життям.
Тоді Микола швидко натиснув на один з численних клапанів робота і, коли клапан відчинився, перервав тоненьку нитку запобіжника. Тепер Кір міг виконати будь-який наказ, навіть найбезглуздіший.
Штурман скочив на робота й закричав:
– Стрибай на той бік!
Кір блискавкою майнув у повітрі і опустився на чорний грунт. Але одразу ж підскочив – грунт був розжарений. А попереду синіли зарості.
Перелетівши кілька метрів, вони впали зверху на кущі.
Трохи опам’ятавшись, штурман скомандував:
– Вперед! Треба розшукати капітана.
8
- Предыдущая
- 8/11
- Следующая
Перейти на страницу:
