Третя карта - Семенов Юлиан Семенович - Страница 14
- Предыдущая
- 14/65
- Следующая
Це ж вигідно було й Пілсудському: розв'язані руки — можна вішати і стріляти без суду й слідства, можна карати усіх тих, хто був проти його військової диктатури, — по-ляків-комуністів насамперед.
Однак шеф оунівського керівництва у Західній Україні Головинський під час зустрічі з людиною від Коновальця дав зрозуміти, що ті націоналісти, котрі переховуються у, Польщі, повинні мати програму на майбутнє. (А як її оголосиш, оту програму, коли Берліну просто потрібно було ослабити зсередини режим Пілсудського, розхитати його і підготувати — у зручний і сприятливий момент — до вторгнення ззовні, щоб німецька армія могла вийти до рубежів Росії).
У тридцять третьому році, через два місяці після приходу до влади Гітлера, у Берліні відбулася нарада, де, окрім Коновальця і Ярого, були присутні члени СС, абверу і гестапо. Блідий од хвилювання Коновалець хрускав пальцями. «Радник» Ярий, який дістав чин в СС і був призначений куратором «українського питання», поплескував Коновальця по коліну, наче добрий батько, котрий вивів, зрештою, сина в люди. А втім, і він хвилювався, бо в люди він вивів себе, зробивши свого часу точну й далеку ставку на іншого.
Коновалець, який вважав, що тепер, зрештою, збудуться його мрії, не знав, що за три дні до цієї наради в одного з помічників Гейдріха відбулася інша, вузька, де була сформульовано «теорію стратегічного обману».
«Грайте українськими штукарями, — говорив есесівцям штандартенфюрер Річе, — пообіцяйте їм Київ як столицю, — обіцяйте створення незалежної України. Зустрічаючись э козацькими емігрантами, пропонуйте їм створення великої держави під Запоріжжя до Волги — ми порушимо всі угоди, коли переможе світова ідея німецької раси. Обман у даному випадку простить провидіння, бо ми обманюємо білоруських, українських, російських «неповноцінних людей», які заселяють найродючіші землі й володіють незліченними запасами руди та вугілля. Все, що завгодно, аби тільки одірвати Україну від Росії. Нехай вони вірять нам, нехай вірять. Аби тільки робили те, що вигідно інтересам обраної богом раси німців. Історія простить нам усе, якщо ми здійснимо задумане… Приваблюйте їх ідеєю націоналізму: у боротьбі з нашою расовою теорією будь-який націоналізм-зникне, випарується, немов ота калюжа під ясним полудневим сонцем. Допомагайте їм сформулювати вимоги: «самостійність», «соборність»-будь-які їхні нісенітниці мають бути оформлені в доктрину за допомогою наших експертів. Що голосніше вони зараз про себе заявлятимуть, то легше потім їх буде знищити: розгнузданий варвар викличе ненависть німців. Гегемонізм — а ми наполягаємо на гегемонії нашої раси — відкидає геть усі інші форми націоналізму. Час працює на нас, не бійтеся ліпити з глини колоса — у нього не можна вдихнути життя, його легко розбити, штовхнувши плечем: і черепків не позбираєш…»
І от на нараді з гестапо, абвером та з чинами СС Коновальцю запропонували переглянути план робіт, поставивши на перше місце терор і диверсії проти СРСР. ОУН пропонували відрегулювати постійні організаційні контакти з абвером і налагодити розвідувальну сітку в Центральній Європі та на Балканах. Саме за ініціативою Ярого свого часу Коновалець звернувся до рейхсверу по допомогу: він створював, окрім берлінського «головного проводу» ОУН, відділення у Берні, Празі, Відні та широку сітку філіалів у всьому світі — тридцять п'ять надійних антибільшовицьких націоналістичних організацій, що не викликали сумнівів у поліції, виявилися першими діючими розвідцентрами абверу.
Саме після цієї наради Ріко Ярий відправив у «Край»— Польщу — Романа Барановського, брата найближчого помічника полковника Андрія Мельника — Ярослава. Роман зустрівся з шефом проводу «Краю» Головинським, якого невдовзі після цього за обставин, дивовижних лише на перший погляд, було схоплено і вбито польською поліцією.
Звір народжує звіра. Народження Гітлера як політичної особи породило у Європі цілий ряд наслідувачів. «Поглавник» усташів Павеліч узяв курс на терор. Першими од його куль загинули комуністи — серби та хорвати. «Залізна гвардія» в Бухаресті стала закликати до «кропі й очищення»— першими накатували румунських комуністів; «схрещені стріли» Салаші з'явилися в Угорщині: почалися вбивства демократів; Бандера й Мельник — кожен по-своєму — «поставили на терор»— убивали українських комуністів, нелегально переходили кордон, підпалювали будинки колгоспних комуністів, стріляли з-за рогу, чинили насильство.
Убивство міністра внутрішніх справ Польщі Пірацького на затишній і тихій вулиці Фокзал, за сто метрів од біломармурових східців японського посольства також було організовано «новою хвилею» ОУН на чолі з Бандерою. Убивство було хитре, вигідне для пілсудчиків: тисячі польських та українських комуністів кинуто до в'язниць; терор у Західній Україні набув нечуваних розмірів — українські селища, оточені військами, притаїлися, розуміючи, що на них чекає кривава й нещадна розправа.
Бандера, бувши «третьою картою», яку розігрували розвідки Берліна і Варшави, дав привід для цієї розправи — через те й зберегли йому життя.
У в'язниці Бандера честолюбно розмірковував про майбутнє; він заново «досліджував» загибель Головинського, і поповзла серед в'язнів чутка: «Тут не без Коновальця». Бандера намислив порвати з Коновальцем і створити свою, нову ОУН. Про ці розмови Бандери та його друзів довідався Ярий. Це не могло не цікавити гестапо й абвер: емігрантський «костолам», що втратив «Край», Берліну не потрібен — зайва трата грошей. І через кілька років — квапитись у розвідці не слід — Коновалець, розгортаючи на вулиці Роттердама пакунок, що передав йому портьє, був розірваний бомбою на шмаття. Через «дивовижне» непорозуміння Ярослав Барановський, помічник Андрія Мельника, брат отого Романа, який заклав свого часу Головинського, за півгодини після вбивства Коновальця зайшов до його готелю й запитав, чи не повертався Коновалець, причому прізвище він назвав таємне, під яким Коновалець приїхав до Роттердама. Барановського арештували, проте невдовзі через недостатність доказів випустили. Комбінація нацистів з убивством Коновальця, розрахована точно й далекоглядно, спрацювала: тепер і Бандера і Мельник ітимуть у Берлін, «поливаючи» один одного. Вони шукатимуть у Берліні суддів та арбітрів. Так Ярий виграв ОУН, що поступово розвалювалася на дві: ОУН-Б (молодобандерівську) та ОУН-М (старомельниківську). Поки Бандера сидів у в'язниці, Ярий за вказівкою Берліна санкціонував «обрання» Мельника на вождя «головного керівництва». Наявність двох сил передбачає присутність постійного координатора. Коли Бандера після краху Польщі вийшов із в'язниці, він одразу ж майнув до Ярого, і той, спочатку принизивши його псевдонімом Консул-2, згодом обдарував розумінням і дружбою абверу. Бандера одержав гроші й провів другий конгрес ОУН, на якому себе обрав на вождя, а Мельника затаврував наймитом і мерзотником. Роботи у Ярого побільшало, і він радів з оцієї роботи: два дні на тиждень він провадив бесіди з людьми Мельника, два — Бандери. І ті й ті «гнали» інформацію. Інформація потрібна була щогодини: час, відпущений на підготовку до операції «Барбаросса», наближався до кінця…
Ріко Ярий тримав Бандеру як силу мобільну й різку. Саме його людей відправив він до Нойхаузена, під Бреслау — там починалося формування спеціального батальйону СС «Нахтігаль». Німецький командир обер-лейтенант Херцнер, український — Роман Шухевич при політичному керівникові Оберлендерові.
Мельника використали як консультанта, перевіряючи ще раз через нього дані Бандери. Він так само, як і Бандера, формував похідні групи, додані армії: десять-п'ятнадцять чоловік, які зразу ж допомагатимуть есесівцям розстрілювати комуністів і комсомольців України.
Однак про те, що Мельник був зобов'язаний виконувати й інші завдання, які не стосувалися війни, але мали зате пряме відношення до війни честолюбства, до повсякчасної сварки між відомствами Гіммлера, Розенберга, Герінга та Бормана, майор СС Ріко Ярий не знав та й не міг знати, як не знав того і сам Мельник.
- Предыдущая
- 14/65
- Следующая
