Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович - Страница 20

• Предыдущая
• 20/128
• Следующая

лива ніж політична історія. Вольтер вірив в удоскона-

лювання людства і всіх його соціальних інститутів.

Одним із самих сильних переконань Вольтера була

свобода слова і преси. Йому приписують фразу: «Я мо-

жу бути незгідний з вашою думкою, але я готовий від-

дати своє життя за ваше право її висловлювати». Він

розумів СВОБОДУ як добровільне підкорення ЗАКО-

НУ, а РІВНІСТЬ — як рівність усіх людей перед ЗА-

КОНОМ. Вольтер казав: «Кращий уряд той, при якому

підкоряються тільки ЗАКОНАМ».

Протягом всього життя Вольтер невтомно розхиту-

вав духовні основи феодалізму, здійснював револю-

цію в умах своїх сучасників. Він несамовито ненавидів

церкву, яка насаджувала невігластво, марновірство та

забобони, душила свободу думки. Філософ вважав, що

церква розтліває духовне життя суспільства. Його за-

клик проти церкви — «Роздавіть гадину!» — став кри-

латим.

Однією з демократичних свобод Вольтер вважав

свободу совісті, розуміючи її як можливість кожної

людини сповідувати будь-яку релігію або бути атеї-

стом. Він не заперечував релігію взагалі, вірив в ідею

«верховного розуму» невідомої людям вищої сили, яка

113

править світом. Філософ писав: «Безсумнівно, в інте-

ресах суспільства потрібно, щоб існувало якесь боже-

ство, яке карає те, що не може бути припинено людсь-

ким правосуддям». Йому належить знаменита фраза:

«Якщо б Бога не існувало, то його потрібно було б ви-

гадати».

Завдяки працям Вольтера ідеї демократії, релігійної

терпимості та інтелектуальної свободи поширилися не

тільки у Франції, а по всій Європі. Він був володарем

дум своєї доби. Його творчість сприяла формуван-

ню нового типу особистості, яка брала на себе відпові-

дальність за свою долю, активно і свідомо прагнула до

власного і суспільного добробуту.

Вольтер залишив нащадкам велике інтелектуальне

багатство. Ось деякі його висловлення:

• Філософія навчає нас, що світ цей створений не-

зрозумілою, вічною істотою, але філософія не

може нам нічого повідомити про її властивості і

ознаки; природа цієї істоти для нас незбагненна.

• Ми нічого про самих себе не знаєм: не знаєм, що

таке рух, життя, почуття і думка; елементи

матерії нам також невідомі, як і усе інше; ми

сліпці, які ходять і міркують навпомацки.

• Ми залишим цей світ таким же нерозумним і

таким же злим, яким застали його.

• Кожна подія сучасності народжується з ми-

нулого і є батьком майбутнього. Вічний ланцюг

причин не може бути ні розірваний, ні сплута-

ний. Неминуча доля є законом усієї природи.

• Коли-небудь я, можливо, набреду на планету, де

114

панує повна гармонія, але поки що мені ніхто не

указав, де така планета знаходиться.

• Соціальна рівність — це є найбільш природня і

найбільш химерна ідея. На нашій нещасній пла-

неті люди, які живуть в суспільстві, не можуть

не розділятися на два класа — на багатих, які

розпоряджаються, і бідних, які служать.

• Численність законів в державі є теж саме, що

безліч лікарів: ознака хвороби і безсилля.

• Настане день, коли у керівництва стануть фі-

лософи. Настане царство розуму.

• Випадковості не існує — усе на цьому світі або

випробування, або покарання, або нагорода, або

передвістя.

• Людина від народження прагне до дії, як вогонь

прагне угору, а камінь униз.

• Я умію тільки сумніватися.

• Марновірство — самий страшний ворог людського роду.

• Наша любов до самих себе допомагає любові до

інших.

• Успіх науки — справа часу і сміливості розуму.

• Що зробилося смішним, не може бути небезпеч-

ним.

• Дехто некорисний у першому ряду, зате у дру-

гому блищить.

• Якщо чернь береться розумувати — все загинуло!

• Постійна поважність є лише маскою посередно-

сті.

• Ніколи не буває великих справ без великих труд-

нощів.

115

• На цьому світі успіху здобувають тільки шпа-

гою і помирають зі зброєю в руках.

• Надія видужати — половина видужання.

• Чудово бути скромним, але не треба бути бай-

дужим.

• Коли казати нічого, завжди говорять погано.

• Ні в якому віці не можна придбати талант,

якого ми позбавлені, але в будь-якому віці можна

виправити свої помилки.

• Користуйтеся, але не зловживайте — таке пра-

вило мудрості. Ні помірність, ні надмірність не

дають щастя.

• Коли я можу робити те, чого бажаю, то це озна-

чає, що я вільний.

• Для великих справ необхідна невтомна наполе-

гливість.

• Тільки слабі учиняють злочини: сильному і щас-

ливому вони не потрібні.

• Чесну людину можна піддати переслідуванню,

але не можна збезчестити.

• Подібно тому, як самим великим фізичним злом

є смерть, так самим великим моральним злом є,

звичайно, війна.

• Ненависть у сполученні з презирством здатна

скинути будь-яке ярмо.

• Немає такого зла, яке не породжувало б добро.

• Справжнє і прекрасне однаково у всі часи і у всіх

народів.

• Завжди зазнавати насолоди — значить зовсім їх

не зазнавати.

• Люди легко вірять в те, чого палко бажають.

116

• Люби істину, але будь милостивим до тих, хто

помиляється.

• Читая в перший раз гарну книгу, ми зазнаємо

таке ж почуття, як зустріч з новим другом.

Знову прочитати вже читану книгу — значить

знову побачити старого друга.

• Прекрасне тільки те, що природнє.

• Якщо люди довго сперечаються, то це доказує,

що те, про що вони сперечаються, неясно для

них самих.

Вольтер автор багатьох афоризмів, серед них такі:

• Найкраще — ворог гарного.

• Боже, спаси мене від друзів — з ворогами я сам

справлюся.

• Тільки перший крок важкий.

• Усе, що стає буденним, мало цінується.

• Усі жанри гарні, крім нудного.

• Книги робляться із книг.

10 лютого 1778 року на настійну вимогу друзів па-

тріарх французького Просвітництва приїхав у Париж.

Прибуття Вольтера до столиці перетворилося в справ-

жній тріумф. Він кілька разів побував на засіданнях

Французької академії, подивився у «Комеді Франсез»

виставу своєї п'єси «Грена» (1776).

30 травня 1778 року Великого француза не стало.

Паризький архієпископ Кристоф де Бомон не дозво-

лив поховати Вольтера на кладовищі. Щоб врятувати

його останки від наруги, оскільки безвірників кидали

на смітник, племінник філософа абат Міньо 1 червня

117

таємно вивіз тіло померлого Вольтера з Парижа і по-

ховав в Шампані.

У липні 1791 року, за часів Великої французької ре-

волюції, домовина з останками Вольтера була переве-

зена в Париж і похована в національній усипальні ви-

датних людей Франції — Пантеоні.

118

• Предыдущая
• 20/128
• Следующая