Ангели помсти - Ульяненко Олесь - Страница 40
- Предыдущая
- 40/56
- Следующая
Так вона зустрілася з незграбною, вуграстою, з ясними очима під велетенськими лінзами Іркою Солодовник. Вони прийшлися одна одній до душі. Ірка любила кіно. Подумки вона переспала зі всіма голлівудськими знаменитостями, про що в перший же вечір по секрету роз’яснила Таньці. Таня, звісно, вирішила, що це вульгарно, бо як можна спати зі святинею, але її нестримно тягнуло до Ірки. Потрапити у світ реальних фантазій – це все одно що перевернутися на човні посеред озера в червневі ніжні дні, коли нема жодного вітру. Так реальний неспокій тихо ввійшов у її гламурний світ переживань. Від цього дня вона стала марити Іркою. Рухи в подруги були різкими, по-хлопчачому привабливими, але у перший же день їхнього знайомства Танька вирішила, що її нова подруга має ніжну душу. Ось так. Сомнамбулою випливало її чорне БМВ-6 з гаража, котилося тихо осінніми київськими вулицями, а вона жила думками про те, що побачить Ірку. Є одна аксіома закоханих: ти завжди хочеш дізнатися, що уподобає твій обранець чи обраниця. Так віддалік, повільно, більше довіряючись інтуїції, Танька почала дізнаватися про світ Ірки. Чарівний калейдоскоп навколишнього світу так різнився від того, де вона жила, що Тетяні видавалося: її щастю не буде меж. Щастя, як додаток до усіх фільмів, з гарним і поганим кінцем. Але людство з самого початку переселення на землю очікував поганий кінець. Одного гожого дня вона прокинулася з тяжкою головою. До цього Тетяна не хворіла. Треба віддати її тендітній зовнішності належне: від батьків вона успадкувала гарні гени. Тані зранку хотілося плакати. Вона блювала, температурила. Під вечір температура скакнула до сорока. Паніка у Рудківських піднялася неймовірна. Маман потрясала над головою руками в масивних платинових і золотих браслетах, тато Рудківський перейшов на люльку, прискочивши з далекого Мадрида, де він переповзав з вишуканістю динозавра від одного борделя до іншого, від казино до казино, і, відповідно, його, як вірний зброєносець, супроводжував особистий лікар. Він-то і повинен був вирішити велику Танину проблему.
Лікував Таню особистий лікар, доктор Валєвскі, поляк за походженням, із зовнішністю сутенера, з веселим блиском в очах, гедоніст і бабій по натурі. Його єдиною зіркою був тато Тані, Валєвскі животом і душею відповідав за Рудківського. Інакше не могло і бути. У цій історії він був добрим янголом сім’ї. Далеко в минулому роман Валєвскі та Еріки. Зараз він схилявся над білими грудьми Тані Рудківської. Бідолашна Таня не розплющувала очей, манірно стогнала, як у фільмах, щось шепотіла, а Валєвскі тільки либився, усміхаючись у малинові, майже жіночі уста. Прийшла Ірка. Одного погляду Валєвскі було досить, щоб він правильно зрозумів ситуацію. Його радісний настрій наче стерло губкою. Він добре знав лесбійські пари, і саме зараз доктор зіткнувся з такою ситуацією. Валєвскі тільки не знав, на якій стадії розвитку знаходяться стосунки між двома дівчатами. Ось так. Веселуна Валєвскі пробив холодний піт. Загроза його безбідному існуванню. І загроза ця привидом маслакуватої школярки стояла в ногах Тані Рудківської. І у Валєвскі зародився план. Навіть два. Валєвскі був тінню старшого Рудківського, свого роду його учнем. Але це не завадило Валєвскі подумки послати свого гуру. І піти далі патрона. Перший план не вирізнявся оригінальністю: затягнути до ліжка одну з дівах. Другий план – переконати дівчат таки зрушити свої стосунки з мертвої точки, таким робом дати передих доктору, сім’ї і всім навколишнім, як говориться, світ паршиво дуалістичний. Можна те й інше, але не все зразу. Тут доктор схибив. Вірніше, проявив спочатку себе як неабиякий психолог. Скоро він став замість сповідальної няньки. Ірка сиділа в кутку й уперто мовчала, закинувши ногу на ногу, і її блакитні, стального відсвіту очі хижо дивилися на доктора і на Тетяну. Вона пішла. Таня потроху приходила до тями. Ірка з переляку зрозуміла, що їхні наміри, їхні почуття образили, розкривши перед усім світом. Валєвскі не інакше як велика тінь, усе ж таки тінь, батька. Ірка, раптово для Таньки, перестала відвідувати подругу, телефонувати. І навіть коли Таня, плутаючись у рожевих шатах, почала переслідувати її по інтернет-кафе, по тусівках, від котрих дійсно несмачно пахло, вона тікала. А потім, загнана вкрай, дала ляпаса Таньці й назвала брехливою сукою. Наступного дня її знайшли в туалеті з перетятими венами. До лікарні Ірка не дотягнула, але у «швидкій» повторювала: «Таня, Танюша, Танечка…» Безтурботність Таниного життя, освітленого синім мерехтливим новорічним світлом, однієї ночі враз провалилася в чорну безодню. Прийшов час ставити питання і не відповідати на них лише з тієї причини, що відповідь крилася десь там далеко, як видавалося, але вона лежала поруч і була саме в ній. І ніяке оточення, ніякий статус білосніжної принцеси змінити цього не могли. Зовсім раптово вона відчула напад люті й уже мала крихітний досвід, що полився в її легені, в мозок від того моменту, коли вона пішла на дно, зустрівши те, що їй видавалося вершиною людського щастя. Може бути. Але ворушкий, наче кіношний чортик, з великими дитячими очима, док Валєвскі, керуючись хитрими і підступними думками, почав приводити в дію план номер два. План номер один для нього вдався, якою ціною – його мало турбувало. Завжди елегантний, з дивним запахом, якого добивався за допомогою змішування кількох парфумів, він узявся заповняти пустелю душі Тані. Та, у свою чергу, потягнулася до доктора, наче злочинець, який пов’язаний кровною порукою, – інстинкт та інтуїція жінки не піддаються логіці. Док відмовив батьків відправляти доньку до швейцарської психушки, хоча вони так і не здогадалися, що діялося з Танею. Проте настрій, поведінка Тані несподівано покращилися. Так, ніколи не знаєш, що на душі у людини. Думки її, запряжені бажанням, приводять зовсім в інший кінець подорожі, ну, зовсім не туди, куди вам одного ясного дня стукнуло в голову відправитися. Валєвскі вирішив позалицятися до Танюші. Так і почався цей роман, що закінчився для обох дуже дивно. Наш док попався.
Сині, з мільйонами золотистих іскор, кришталеві гори підіймалися відразу за широким вікном «Мандарин Плаза». Презентація нової марки парфумів. Таню це зовсім не приваблює. Її підводні ріки почуттів набагато глибші. Зараз вона це відчуває, інакше б з нею не сидів цей молодий чоловік, з оливковим кольором шкіри, котячими очима і поведінкою, достойною королів, життя – манірна річ, надто скучна. Так думала Таня. А ще їй здавалося, що ця людина повинна відіграти у її житті неабияку роль. Хоча навряд чи вона так думала. Таня почала розуміти солодке слово «помста». Звісно, жодна здорова людина не визнає себе винною, будь вона маніяком, професором, мільйонером, президентом, з усіма опозиціонерами докупи. Для Тані перестали горіти її рожеві сонця, спокійні сни, а кіно повело її у невідомому напрямку. Валєвскі був підкреслено чемним. Док не переходив відразу в атаку. А тому квіти, ресторани, прогулянки в кабріолеті, потім Париж – і ніяких зрушень. Валєвскі освідчувався Тані в коханні тричі на день, але натомість отримував холодну посмішку. Він знав, що Таня не вміє поводитися з чоловіками, але ж не настільки бути кретинкою, смішно – хіба кретинами бувають наполовину? Одного разу в Парижі він приніс їй обручку. Скромну. В кілька каратів. Запропонував руку і серце. Таня лише поблажливо усміхнулася. Цього, врешті, він і очікував. А що можна очікувати від школярки, яка день у день під школою бачить «хаммер» тата, охорону і як однокласниці одна за одною день у день пірнають у салон авто, як туга свіжа риба? Таня так їх і називала – рибами. Так-от, прийшов день, коли перед Танею стала дилема: лягти в ліжко й зробити на обличчі біль або захоплення – вона часто проробляла подібні варіанти – і Валєвскі попався. Без сумніву, він закохався у дівчину, якщо у нашого любого дока існувало подібне слово у лексиконі. Валєвскі перейнявся одруженням. Зараз йому треба було рекогносцируватися в область тата і мами, обдзвонити друзів, знайомих, поповнити калитку, бо раптом дійде до чогось такого, коли прийдеться відповідати перед прокурором, а не стояти перед священиком у Володимирському соборі або у Лаврі. Мозок дока шалено працював: простий альфонс був лише придатний на те, щоб звабити старіючу тридцятирічну шерепу, з пащею на вісімдесят тисяч фунтів стерлінгів білосніжних зубів, колоїдними губами, колоїдними цицьками і таким-сяким рахунком, за яким вилаштувався кагал жмеринських родичів. Треба сказати, що док роль спокусника виконував геніально, але Таня у нас була трохи того. Жених же з нього… Навіть підшукати слова важко. Просто він непомітно зробився копією, а потім і тінню цієї дівчини. Париж Тані, навпаки, подарував якесь нове дихання. Таня захопилася молодою англійською художницею, верткою і вправною, з великими претензіями до світу. Дівчину звали Лорі, з веснянкуватим обличчям, з купою жорсткого неслухняного волосся, обгризеними нігтями на хлопчачих пальцях. Так Таня зникла на цілий тиждень з поля зору Валєвскі, а бідолаха док обдзвонював трупарні, поліцейські відділки, навіть винайняв приватного детектива, який і віднайшов її, ледь живу, з підпухлою від синців фізіономією. Лорі виявилася просто дрібною злодюжкою. Навіть не скориставшись білосніжним тілом Тані, вона почистила її гаманець, відібрала коштовності, надавала по писку – не без задоволення – і була такою. Перший тяжкий життєвий досвід пройшов повз Танину голову. Це висвітилося для неї, як кіно. Дякувати Богу, що Таня не читала книжок. Але сподівання дока на її прихильність теж розбилися об скелі.
- Предыдущая
- 40/56
- Следующая