Ти чуєш, Марго - Гримич Марина - Страница 5

• Предыдущая
• 5/31
• Следующая

Жіноцтво видряпалося на стіни фортеці і почало спостерігати, як вервечка верблюдів і людей повільно наближається до міста.

- Відкрити ворота! - скомандувала Марго.-Всім на базар!

- Так, Ваша величносте!

- На базарі я просто Марго. запам'ятали? — Гак. наша королево!

До Марго підійшов караванник і низько вклонився. Обличчя і халат були до болю знайомі. "Цікаво. - подумала Марго, - а під чалмою в нього є блискуча лисинка?"

- Ну. що привіз, Ахмете? - поцікавилася.

Марго.

— Гарні товар. Королева буде задоволені.

- Дивись, мені вгодити важко.

- Знаю, королево! Я знаю, як догодити королеві.

Ахмед не обдурив. Невільничий ринок на базарній площі міг вільно конкурувати з Кафою і Азовом. Чого там тільки не було: могутні шоколадні торси, тендітні французи в мереживах, палкі маври, голі сідниці, носаті вірмени, незворушні лорди, величезні кулачища, бородаті старообрядці, чистокровні грузинські князі, руські Івани, іграшкові китайці. Марго павою пливла по базару, а за нею тягнувся жіночий екзальтований шлейф.

- Ой, а це хто? - здивувалася Марго.

- Це діамант моєї колекції, - з гордістю сказав караванщик. — Чукча.

- - Дишіть мені. А де ж козако-руське плем'я? — поцікавилася Марго.

- О, королева не буде розчарована. - запобігав Ахмед, ведучи до задніх рядів.

- Дівчата, налітай! - скомандувала Марго. і ті ; вереском кинулися до товару, палко торгуючись із купцями, гаряче сперечаючись між собою, активно обмацуючи очима і руками товар.

- Тільки тихше, дівчата, не побийтесь і товар не зіпсуйте, як минулого разу!

- Не філюйся, Марго!

- І полтавців не беріть — дуже ледачі! - порадила Марго.

- Марго. тут литвин: брать чи не брать?

- Литвини підступні, брехливі й дурні. Беріть побільше степовиків!

А яких? Тут два види: великі красиві та маленькі кривоногі.

- Великих красивих беріть для роботи, а маленьких кривоногих для любові.

- Марго. тут затесався один тибетський монах.

- Лишіть його для мене!

Марго з насолодою обходила ряди чоловічого племені, думаючи: ось вона, дискримінація чоловіків! А казали, що її не існує!

Ахмед делікатно підштовхував її. наче бажаючи щось показати. Нарешті вона зрозуміла, на що піп натякає. На високому помості, як на п'єдесталі. стояв зв'язаний Андибер. З оселедцем, золотою сережкою у вусі і кривавим рубцем через усе плече.

- Ага, попався! - єхидно промовила Марго.Попереджаю: ще раз утечеш - уб'ю!

- Доведеться королеві дорого заплатити Ах-меду! — щебетав купець. - Він мені ой як непросто дався! Десятьох моїх воїнів поклав.

- Не переймайся, Ахмеде. Марго ніколи не торгується!

Місто гуляло всю ніч. Марго вирішила напитися до упаду. Що і зробила.

Марго підхопилася з ліжка:

- Де я?

Довго впізнавала обриси рідної спальні. До і обох боків приліпилися дві піжамки у ведмедики.

"Цікаво, - подумала Марго.- А коли починається в жінки клімакс? Може, я вже напередодні? Потихеньку божеволію?"

Вона спробувала встати з ліжка. Тіло стисла жахлива крепатура. Марго, пересилюючи себе встала. Прийняла гарячу ванну. Наче стало легше.

Ось прокинувся Максим. Спитати в нього, як я дійшла додому? Ні, краще не треба. Ганьба яка!

На кухні - хрестися та втікай! Із чого почати? Роботи - непочатий край. А що значить - непочатий край? Непочатий - тобто, цілий'? Край -- це земля чи кінець? Мабуть, кінець. Отже, нема ні початку, ні краю. Тобто, безмежність. Безмежність у просторі. А в часі - вічність. Тобто, роби роботу вічно. Боже, яка багата наша мова!

Марго завжди займалася філософією слова доки поралася на кухні. Прибирання в хаті теж завжди викликало в Марго філософські асоціації -- з приведенням світового хаосу в світовий порядок. А це є власне творення світу. Тобто, якщо хочеш зронити щось путнє -почни з,наведення порядку. Саме це було необхідно Марго саме туї і саме тепер: приводячи матеріальний хаос у матеріальний порядок, привести свій душевний хаос у душевний порядок. Максим зайшов до кухні.

- Мам. дай я!

- Не треба, я сама. Ну. які новини, синочку? Та, ніяких.

Які на сьогодні плани? Та, ніяких!

Марго замугикала під ніс щось легеньке, і робота зарухалася. Прибирання, миття посуду, готування сніданку, замішування тіста, прання білизни,мугикання і філософські роздуми завжди проходили одночасно.

Нарешті сніданок готовий. Хлопці люблять у < суботу та неділю снідати у вітальні. Марго везе на возику сніданок, заходить у кімнату і бачить, що всі лежать - хто на дивані, хто на підлозі - і в піжамах дивляться телевізор. Марго на мить завмерла на порозі.

"Вони забирають у нас наших хлопчиків і: роблять з них собі подібних..." - автоматично пробурмотіла вона.

- Що? - не обертаючи голови, промовили всі вголос.

Та нічо. - сказала вона.

Як правило, занісши суботній сніданок у чоло-' вічу компанію, вона летіла допирати, доварювати, допікати, доприбирувати і робити ще багато різних! "до". Цього разу вона присіла на стілець у вітальні і стала спостерігати за сімейним чоловічим світом.] По телевізору йшов футбол. Чотири далеко не ] хворих чоловіки дивилися на те, як двадцять два ще здоровіших спітнілих чоловіки бігають по полю за м'ячиком і по-дитячому серйозно намагаються його відібрати один в одного і копнути ногою.1 Марго замислилася. Який дивний цей чоловічий світ. "Вони - безсилі в світі природному, витворюють собі штучний світ і, мов діти, бавляться в ньому, вдаючи з себе дорослих". Ні. цього збагнути неможливо. Точніше, можна зрозуміти педантичних британців, які кілька століть тому з протестантським рвінням відпахавши у своїх офісах, виходили в поле, на майданчик, щоб розслабитися, і не просто так розслабитися, а морально і фізично підготуватися до нової виснажливої роботи на полі витворення буржуазного суспільства. І ще якось Можна зрозуміти тих, хто грає. Ну, а як зрозуміти Мільйон чоловіків, які сидять на трибунах чи біля телевізорів, коментують гру професіоналів словами "Ти, казьол, куда м'яч кидаєш!", начебто вони особисто краще від професіоналів грають у футбол? Як зрозуміти тих, що отримують фізіологічний кайф від того, їдо хтось інший перекочує м'яч по полю'? Оце і є чоловіче безсилля. Найактивніші • І їм дачі порно - імпотенти. Ні. цей світ надто чужий і незрозумілий. Як збагнути представникові природного світу: навіщо вбивати чи просто обпльовувати людину лише за те, що хтось не так копнув м'ячика? Навіщо? Бо в чоловічому світі існують штучні цінності, які переважають справжні вічні цінності - життя, добро, любов.

Ма! Що з тобою? Ти дивишся футбол'?

Щось у лісі здохло!

"Вони забирають від нас наших хлопчиків і роблять із них собі подібних.

Це я винна. Я погана мати. Я віддала своїх хлопчиків..."

Марго розгублено озирала свою сім'ю, яку всі вважали ідеальною...

Слава Богу, настав понеділок. Марго кулею ; вилетіла з дому, вдихаючи разом з ранковим повітрям запах свободи, їй було до смерті цікаво: чи ' екскурсія печерою - то правда, чи плід хворобливої уяви незадоволеної плоті Марго?

Однак з'ясувати нічого не вдалося. Шеф несподівано поїхав у відрядження. На тиждень. У Стамбул. На його місце сів Сидоренко, який не докучав співробітникам постійними нарадами і вкручуванням мізків, а закрився в кабінеті, пустивши роботу на самоплин. Свєтка і Леська уникали Марго й одна одну. Марго про всяк випадок діяла так само.

Тільки Андибер лишався самим собою. Він активно спілкувався з Сидоренком щодо виробничих питань, консультувався з Марго. давав указівки Свєтці. робив калькуляції з Леською.

Марго. скоса оглядаючи його, намагалася5 уявити його по пояс голим, в червоних шароварах, із золотою сережкою у вусі і оселедцем на голові замість хвостика позаду. А, уявивши, відразу ж відкидала від себе "ідіотські думки".

Здавалося, він дивиться на неї, як на меблі. І Марю відлягло від душі. Значить, все, що стало-сталося не насправді, а в тяжкому сні.

• Предыдущая
• 5/31
• Следующая