Гаррі Поттер і Смертельні реліквії - Роулинг Джоан Кэтлин - Страница 9

• Предыдущая
• 9/139
• Следующая

Гаррі кинув волосся в каламутну юшку. Коли воно торкнулося поверхні, настійка почала кипіти й диміти, і зненацька стала яскраво-золотиста й прозора.

- О, Гаррі, ти значно апетитніший за Креба з Ґойлом, - пожартувала Герміона, але побачила підняті Ронові брови, почервоніла й виправилась: - Ти ж розумієш, про що я... Ґойлів відвар завжди мені нагадував шмарклі.

- Так, прошу фальшивих Поттерів займати чергу, - сказав Муді.

Рон, Герміона, Фред, Джордж і Флер вишикувалися перед сяючою раковиною тітки Петунії.

- Одного не вистачає, - зауважив Люпин.

- Осьо, - похмуро буркнув Геґрід, схопив за комір Манданґуса й поставив одразу за Флер; та наморщила носа й ступнула крок уперед, опинившись між Фредом і Джорджем.

- Я ж ото казав, що ліпше б я був охоронцем, - пробурмотів Манданґус.

- Цить, - прогарчав Муді. - Я тобі вже теж казав, безхребетний хробаче, що як нарвемося на смертежера, то він захоче Поттера впіймати, а не вбити. Дамблдор завжди казав, що Відомо-Хто захоче покінчити з Поттером особисто. Якраз охоронцям і буде найгірше, бо смертежери їх убиватимуть не задумуючись.

Це не дуже заспокоїло Манданґуса, але Муді вже вийняв з-під плаща шість чарочок, роздав усім, і в кожну налив багатозільної настійки.

- Ну, всі разом...

Рон, Герміона, Фред, Джордж, Флер і Манданґус вихилили чарки. Усі зойкнули й скривилися, коли юшка потекла їм у горло. Їх миттєво почало роздувати й спотворювати, наче вони були з гарячого воску. Герміона й Манданґус на очах підросли; натомість Рон, Фред і Джордж зменшилися; чуби їхні потемнішали, а довге волосся Герміони й Флер ніби змоталося їм у голову.

Муді, якого це анітрохи не вразило, почав розв’язувати свої великі мішки, а як розігнувся, то перед ним, хекаючи й відсапуючись, стояло шестеро Гаррі Поттерів.

Фред і Джордж повернулись один до одного й сказали в один голос: - Ого... ми ж однакові!

- Хтозна, чогось мені здається, що я все одно гарніший, - роздивлявся своє віддзеркалення в чайнику Фред.

- Бе-е, - скривилася Флер, побачивши себе у дверцятах мікрохвильовки, - Білл, не дивись на мене... я бридка.

- Для тих, у кого одяг став завеликий, я маю менші розміри, - Муді вказав на перший мішок. - І навпаки. Не забудьте про окуляри, в бічній кишеньці є шість пар. А як одягнетесь, то в другому мішку знайдете свій багаж.

Справжній Гаррі подумав, що нічого химернішого він ще не бачив - а йому доводилось бачити чимало дивовиж. Він дивився, як шестеро його двійників нишпорять у мішках, витягують одяг, надівають окуляри й запихають у мішки свої речі. Хотілось попросити їх поводитися делікатніше, коли вони почали безцеремонно роздягатися, виставляючи напоказ його тіло - чого, мабуть, не робили б зі своїм.

- Я знав, що Джіні набрехала про татуювання, - сказав Рон, розглядаючи свої голі груди.

- Гаррі, в тебе такий жахливий зір, - зітхнула Герміона, нап’ялюючи окуляри.

Одягнувшись, фальшиві Гаррі Поттери взяли з другого мішка по рюкзаку й по совиній клітці з опудалом полярної сови в кожній.

- Добре, - сказав Муді, коли перед ним нарешті вишикувались семеро екіпірованих Поттерів-очкариків з багажем у руках. - Пари будуть такі: Манданґус полетить зі мною, на мітлі...

- А чо’ це я з тобою? - крекнув найближчий до дверей Гаррі.

- Бо саме за тобою треба пильнувати, - прогарчав Муді, що й справді вже не зводив з Манданґуса свого магічного ока: - Артур і Фред...

- Я - Джордж, - сказав близнюк, на якого вказував Муді. - Ви що, не можете нас розрізнити, навіть коли ми стали Гаррі?

- Вибач, Джордж...

- Та я вас підколов, я справді Фред...

- Не клей дурня! - гаркнув Муді. - Другий з вас... Джордж, Фред чи хто там він... хай буде з Ремусом. Міс Делакур...

- Я посаджу Флер на тестрала, - втрутився Білл. - Вона не любить мітел.

Флер підійшла й стала коло нього, обдарувавши Білла таким сентиментальним і відданим поглядом, якого, сподівався Гаррі, ніхто й ніколи більше не побачить на його обличчі.

- Міс Ґрейнджер теж на тестралі, разом з Кінґслі...

Герміона щасливо всміхнулася Кінґслі; Гаррі знав, що Герміона теж невпевнено тримається на мітлі.

- Роне, лишилися ми з тобою! - Тонкс радісно помахала Ронові, перекинувши кухонну підставку для чашок.

Рон не був такий задоволений, як Герміона.

- А ти зо мною, Гаррі. Всьо файно? - запитав трохи стурбований Геґрід. - Будемо на мотоциклю, бо я си заважкий для мітел і тестралів. Тіко ти будеш у тій колясочці, бо на самому мотоциклю тобі не стане мійсця.

- Чудово, - сказав Гаррі не дуже щиро.

- На нашу думку, смертежери очікують, що ти будеш на мітлі, - сказав Муді, мабуть, здогадуючись, що відчуває Гаррі. - Снейп мав досить часу, щоб розповісти їм про тебе все, тож якщо нарвемося на якихось смертежерів, то можна не сумніватися, що вони виберуть одного з тих Поттерів, що вільно володіють мітлою. Ну, все, - він зав’язав мішок з одягом фальшивих Поттерів і пішов до дверей, - до відльоту лишається три хвилини. Немає сенсу замикати двері, бо вони все одно не стримають смертежерів, коли ті сюди припруться... Ходімо...

Гаррі кинувся в коридор по рюкзак, «Вогнеблискавку» й Гедвіжину клітку, а тоді долучився до всіх у темряві садочка за будинком. Довкола в руки наїзникам стрибали мітли; Кінґслі вже підсадив Герміону на великого чорного тестрала, а Білл допоміг Флер вилізти на другого. Геґрід стояв напоготові коло свого мотоцикла, нап’явши захисні окуляри.

- Це той самий? Сіріусів мотоцикл?

- Вгадав, - радісно всміхнувся Геґрід. - Той раз, Гаррі, коли ти на ньому їздив, ти вміщавсі на одній моїй долоні!

Гаррі було трохи принизливо залізати в мотоциклетну коляску. Він тепер був значно нижчий за всіх. Рон глузливо вишкірився, побачивши, як він сидить, наче маленький хлопчик у дитячій машинці, що зіштовхується з іншими в парку розваг. Гаррі запхав під ноги рюкзак і «Вогнеблискавку», а Гедвіжину клітку втис між коліна. Сидіти так було страшенно незручно.

- Артур троха тут побавивси, - Геґрід і не помітив, як незручно влаштувався Гаррі. Він усівся на мотоцикл, аж той зарипів і загруз на кілька сантиметрів у землю. - Додав тут на кермі кілька цікавинок. А це осьо була моя задумка.

Він показав товстезним пальцем на фіалкову кнопку біля спідометра.

- Обережно, Геґріде, - застеріг містер Візлі, що стояв неподалік з мітлою. - Я й досі не знаю, чи доцільно було його встановлювати, і взагалі, ним можна користуватися тільки в надзвичайних ситуаціях.

- Ну, добре, - сказав Муді. - Усі приготуйтеся. Треба злетіти одночасно, інакше весь наш хитромудрий задум піде коту під хвіст.

Усі осідлали мітли.

- Тримайся міцно, Роне, - звеліла Тонкс, і Гаррі помітив, що Рон винувато зиркнув на Люпина, перш ніж обняти її за талію. Геґрід завів мотоцикла. Той заревів, наче дракон, а коляска завібрувала.

- Удачі всім, - крикнув Муді. - Побачимося за годину в «Барлозі». На рахунок «три». Раз... два... ТРИ.

Мотоцикл скажено заревів, і Гаррі відчув, як загрозливо нахилилася коляска. Вони стрімко злітали, очі сльозилися, а вітер здував з чола волосся. Навколо здіймалися вгору мітли, а неподалік промайнув довжелезний чорний хвіст тестрала. Ноги Гаррі, затиснуті в колясці Гедвіжиною кліткою та рюкзаком, боліли й почали терпнути. Було так незручно, що він навіть забув востаннє глянути на будинок номер чотири на вуличці Прівіт-драйв. Коли ж нарешті визирнув з коляски, то вже не розрізнив його серед інших будинків. Дедалі вище й вище злітали вони в небо...

І раптом невідомо як і невідомо звідки їх оточили. Щонайменше тридцятеро постатей у каптурах зависли в повітрі, утворюючи широке коло, всередині якого летіли члени Ордену, нічого не помічаючи...

Крики, спалахи зеленого сяйва зусібіч. Геґрід загорлав і мотоцикл перекинувся. Гаррі втратив будь-які орієнтири: вуличні ліхтарі світили над головою, крики лунали звідусіль, а він з останніх сил хапався за борти коляски. Гедвіжина клітка, «Вогнеблискавка» й рюкзак вислизали з-під колін...

• Предыдущая
• 9/139
• Следующая