Філософія: хрестоматія (від витоків до сьогодення) - Губерский Л. В. - Страница 28

• Предыдущая
• 28/191
• Следующая

B. КІЛЬКІСТЬ

а. Чиста кількість

§ 99. Кількість(Quantitat) є чисте буття, у якому визначеність покладена вже не як тотожна із самим буттям, а як знята,або байдужа.

…

§ 100. Кількість, взята в її безпосередньому співвідношенні із собою, або, іншими словами, у визначенні притаманної притяжінням рівності із самою собою, є безперервнавеличина, а взята в іншому визначенні одного, що в ній міститься, вона ? дискретнавеличина. Але перша кількість також і дискретна, тому що вона є лише безперервність численного ,а друга також і неперервна, і її неперервність є одне як тотожністьбагатьох одних, як одиниця.

…

b. Визначена кількість

§ 101. Кількість, істотно покладена з визначеністю, що в ній міститься, яка виключає всі інші, є визначена кількість(Quantum), обмежена кількість.

Додаток.Визначена кількість є наявне буттякількості, а чиста кількість відповідає, навпаки, буттю,ступінь же ? для-себе-буттю. Що ж стосується переходу від чистої кількості до визначеної кількості, то він має свою підставу в тому, що, у той час як у чистій кількості відмінність як відмінність між безперервністю й дискретністю є лише в собі, у визначеній кількості ця відмінність, навпаки, покладена, і покладена так, що відтепер кількість взагалі виступає як розрізнена або обмежена. Але цим самим визначена кількість розпадається разом з тим на невизначену безліч визначених величин. Кожна із цих визначених величин, як відмінна від інших, утворює єдність, так само, як і остання, розглянута для себе, є багато чим. Але таким чином визначена кількість визначена як число.

§ 102. Визначена кількість знаходить свій розвиток і повну визначеність у числі,яке подібно своєму елементу ? одиниці (Eins) ? містить у собі як свої якісні моменти безліч(Anzahl) з боку моменту дискретності і єдність(Einheit) ? з боку моменту неперервності.

…

c... Ступінь

§ 103. Границятотожна із цілим визначеної кількості; як різноманітне в собі,вона є екстенсивнавеличина, але як у собі проставизначеність, вона є інтенсивнавеличина, або ступінь.

Примітка.Відмінність безперервних і дискретних величин від екстенсивних і інтенсивних полягає в тому, що перші відносяться до кількості взагалі,а другі ? до границі,або визначеності кількості, як такої. Екстенсивні й інтенсивні величини також не є два особливих види, кожен з яких містить у собі визначеність, якої немає в іншому. Те, що є екстенсивна величина, є настільки ж і інтенсивна величина, і навпаки.

…

§ 105. Ця властивість визначеної кількості бути зовнішньою щодосебе у своїй для-себе- сущоївизначеності становить її якість.У цій зовнішності вона є власне вона сама й співвідноситься із собою. У ній з’єднані зовнішність, тобто кількісне, і для-себе-буття ? якісне. Визначена кількість, покладена в ній самій,є кількісне відношення? визначеність, яка є настільки ж безпосереднявизначена кількість, показник (der Exponent) відношення, наскільки і опосередкування,а саме відношенняякої-небудь визначеної кількості з іншою визначеною кількістю. Ці дві визначені кількості утворюють дві сторони відношення. Але ці дві сторони відношення не мають безпосереднього значення, а зобов’язані йому лише цьому відношенню.

…

§ 106. Сторонивідношення суть ще безпосередні визначені кількості, і якісне й кількісне визначення залишаються ще зовнішніми щодо один до одного. Але згідно їхньої істини, відповідно до якої саме кількісне у своїй зовнішності є відношення із собою, або, іншими словами, так як кількість у собі поєднує для-себе буття й байдужість до визначеності, вона є міра.

Додаток.Кількість, пройшовши в розглянутому діалектичному русі через свої моменти, виявилася поверненням до якості. Спочатку під поняттям кількості ми мали на увазі зняту якість, тобто не тотожну з буттям, а, навпаки, байдужу, лише зовнішню визначеність. Це поняття (як ми підмітили раніше) лежить у основі звичайної в математиці дефініції величини, відповідно до якої величина є те, що може збільшуватися й зменшуватися. Якщо на перший погляд ця дефініція може створити враження, що величина є те, що взагалі мінливе (тому що збільшувати й зменшувати означає взагалі лише інакше визначати величину), і, таким чином, вона не відрізнялася б від також мінливого по своєму поняттю наявного буття(другого щабля якості), тому зміст цієї дефініції має бути доповнений в тому розумінні, що в кількості ми маємо таке мінливе, котре, незважаючи на свою зміну, залишається тим же самим. Виявляється, таким чином, що поняття кількості містить у собі протиріччя, і це протиріччя й становить діалектику кількості. Результат цієї діалектики є не просто повернення до якості (так якби остання була істинна, а кількість, навпаки, неістинна), а єдність і істина їх обох, якісна кількість, або міра.

С. МІРА

§ 107. Міра є якісно визначена кількість насамперед як безпосереднє;вона є визначена кількість, з якою зв’язане деяке наявне буття або деяка якість.

Додаток.Міра як єдність якості й кількості є, отже, разом з тим завершене буття. Коли ми говоримо про буття, воно є спочатку як щось власне абстрактне й позбавлене визначень, але буття суттєво є те, що полягає у самовизначенні, і своєю завершеної визначеності буття набуває в мірі. …

…

РОЗДІЛ ДРУГИЙ. ВЧЕННЯ ПРО СУТНІСТЬ

§ 112. Сутність є поняття як покладенепоняття; у сфері сутності визначення суть лише відносні,але ще не рефлексовані в себе; тому поняття тут не є ще для себе.Сутність як буття, що опосередковує собою через своє ж заперечення, є відношення із собою, лише будучи відношенням з іншим; це інше, однак, є не як безпосередньо суще, а як покладеней опосередковане.Буття не зникло по суті, але, з одного боку, сутність як просте відношення із собою є буття, а з іншого боку ? буття в його однобічному визначенні є безпосереднє,що зведене лише до заперечення, до видимості (zu einem Scheine). Сутність тим самим є буття як видимість(als Scheinen) у собі.

…

A. СУТНІСТЬ ЯК ОСНОВА ІСНУВАННЯ

а. Чисті рефлексивні визначення

?) Тотожність

§ 115. Сутність світиться в собівидимістю, або є чиста рефлексія; таким чином, вона є лише відношення із собою, але не як безпосереднє відношення, а як рефлексування, вона є тотожність із собою.

Примітка.Ця тотожність є формальнаабо розсудковатотожність настільки, наскільки її втримують і абстрагуютьвід відмінностей. Або, швидше за все, абстракціяі є зважування цієї формальної тотожності, перетворення в собі конкретного в цю форму простоти, байдуже, чи відбувається це перетворення так, що частина наявного в конкретному різноманітті опускається(за допомогою так званого аналізування)і виділяється лише однайого частина, або так, що, опускаючи відмінності різноманітних визначеностей, їх зливають в однувизначеність.

…

?) Розходження

§ 116. Сутність є лише чиста тотожність і видимість у собі, оскільки вона є співвідносна із собою негативність і, отже, відштовхування себе від себе; вона, отже, суттєво містить у собі визначення відмінностей.

…

?) Основа

§ 121. Підставає єдність тотожності й відмінності, вона є істина того, чим виявилася відмінність й тотожність, рефлексія-в-себе, що є настільки ж і рефлексія-в-інше, і навпаки. Вона є сутність,покладена як тотальність.

…

b. Існування

§ 123. Існування є безпосередня єдність рефлексії-в-себе й рефлексії-в-інше. Тому воно постає як невизначена безліч існуючих як рефлексованих у себе й одночасно також видимих в іншому (in-Anderes-scheinen), відносноіснуючих, які утворюють світ взаємозалежностей і нескінченного зв’язування основ і того що обґрунтовується. …

• Предыдущая
• 28/191
• Следующая