Орігамі-Блюз - Поваляева Светлана - Страница 23

• Предыдущая
• 23/32
• Следующая

- Нехай спить. Не треба, - відповідає

Лисий.

- Може, зварити тобі кави? Ти п’єш каву? - безнадійним голосом пропонує Мрія. Влітку Рут часто набивається до неї в гості на кавцю, вдаючи глибоко відданого шанувальника цього напою та всіх пов’язаних з тим ритуалів. Але Рут завжди приходить з дровами, тому під час їхньої розмови весело буяє багаття, а розмовляти з Рутом іноді навіть цікаво. Принаймні з усіх друзів Флеша Рут має найбільший запас слів.

Флеш кави не п’є взагалі.

- Будь ласка, якщо не важко. Не відмовлю ся! - вирішує Лисий піти по стопах Рута. І ось Мрія з Лисим сидять на кухні, п’ють каву, п’ють портвейн та розмовляють, а в сусідній кімнаті спить відключений спалах. Мрія конає від нудьги й тому поглинає портвейн нещадними ковтками прямо з пляшки. Лисий солить каву, напевно, сам дуріючи від бонтонності власної поведінки. Мрію це смішить, але не злить, не дратує. Дворова ієрархія, розділення на «райони» (виборзькі, шулявські, борщагівсь кі)… теж своєрідна романтика, про яку Мрія й не підозрювала, що та досі існує, живіша від усіх живих… Врештірешт, Лисий слабкіший за Флеша, Флеш командує ним як хоче. Мрія думає, що і на ній він намагався перевірити свою владу, бо він же ж не може не розуміти, наскільки відрізняються їхні стосунки від його стосунків з дівчатами: Мрія ніколи не дзвонить йому… Мрія не вимагає від нього слів кохання, та й взагалі нічого не вимагає… Мрії все по киям, бо у неї - якесь своє життя, і вона не претендує на місце у Флешевому житті аж ніяк… Це зачіпає чоловічу гідність Флеша? Мрія про це думала.

Та жоден чоловік не погодиться з таким статус кво, навіть якщо жінка йому на фіг не потрібна.

Але що Мрія може вдіяти? Вона не може навіть теоретично уявити інакших стосунків з людиною, яка не лише молодша за неї ледь не на десять років, а й прикріплена до протилежного боку коралового рифу!

Отже Флеш валяється у відключці, а Мрія з Лисим сидять на кухні, п’ють каву, п’ють портвейн та розмовляють: «… смачна свіжа водка, смачні свіжі люди!.. -… мусора на Сходах - святе… тотальна перевірка - хуй результату… -… та мене якось ледь не взяли з цілим стаканом на Святошині! Добре, що в курточці кишені виверталися - я все висипав, і вони могли тільки відсмоктати самі у себе… -… ні, ну Рой Джонс - це ж лебедина пісня! Цей чувак - шаман!.. а ти бачив, як Оскар де ла Хойя в’їбав Варгасу! -… ну, його ж всетаки Мозлі пасе! -… та ні, Мейвезерстарший… -… ой, ну я не пам’ятаю… - Моралес ще афіґєнний чувак… -…а моє кохання - Чорний носоріг… - Хто? - Кліффорд Етьєн… проти якогось пуерто риканського хуя! - Фрес Окендо, здається… такий урод - і поклав на долівку того просто льогко! -…Можливо, хоча… я не впевнена… його, цього Окенду, здєлал Туа своїм правим крюком!.. а! слухай анеґдота: кароче, один фанат бокса прочув рекламу шо тіпа Тайсон битиметься… ну, там з кимось - не важливо… о, ну, і кароче, позичив у колег бабок, відпросився він у день поєдинку з роботи на три години раніше, пішов до супермрякета, накупив улюб леної марки пива, креветок, сигарети, всьо як тре’, прийшов додому, запхав креветки до холодильника, пиво - до морозилки, години дві маявся, нудився, розв’язував якісь там крос ворди… година до поєдинка - чувак ставить варитися креветки, за півгодини видобуває пиво, тягне то всьо до тєлєка, всідається в крісло… пішла реклама, креветки парують, пацан відкриває нову пачку сигарет… відкриває запотілу пляшку пива… креветки парують… закурює, робить ковточок пива… креветки па рують… починається бій… і - хуяк! тридцять секунд, і гладіатор лізе рачки під канатами - ну як той арґентинський урод від Кличка, навіть не пам’ятаю як його, ганебну суку, звати… пішла реклама… чувак сидить спрутенілий, дивиться то на повну запотілу пляшку пива в одній руці, то на цілу сигарету в іншій… креветки парують… і тут раптом ззаду жона підходить і лагідно так:

«Ну шо, коханий? Тепер ти мене розумієш?!» - Гаааа! Ууубугаггааа! - Гагага! о, а ти, до речі, ти просто викапаний Джорж Тапіа… за Тапіа, між іншим, ніби дуже вболіває Тайсон… ти знаєш, я бачила усмішку Тайсона під час того бою - це був вищир доброго велетенського собаки, водолаза, чи що… він вразливий і делікатний, це ж видно! Він не монстр, -… нє, ну Тайсон всетаки пиздець який боксер… -… та ну! Залізний Майк вже років п’ять як не зірка в Америці… може він і психопат, але не канібал - просто у Холлі чавунна бошка й він весь час лізе на таран, це ж не кожні нерви витримають, коли тебе бодає такий здоровий хуй, тоді, згадай, як він Хасіму Рахману другу бошку відростив своїм тараном, така гематома, шо капєц! - я би йобнувсь, якби мені так… -…чувак! ти б уже гробаків годував! Скеля! Я його просто обожнюю, він як тотем північноіндіанського бога темряви Канаги… -…ха! А пам’ятаєш, американці випустили шоколадки як надгризене вухо… - нє, шоколадні вуха Холлі - це просто чергова волохата цицька на спині Великої Американської Мрії… - Холлі - глиба! -… та аа, глиба… от Льюїс - то вобше горила… -… ну він поки непереможений… - він веде бруднувату гру, такий бля непереможний Lues!… прізвище Леннокса й латинська назва сифілісу пишуться порізному, але вимовляються однаково! - Ха!

Шо, серйозно? - Ну! Я тє базарю! Він і Майка дістав, але це сумнівна заслуга - Майк вже розвалина… -… нє, от побачиш, Клички в’їбуть Льюїсу в порядє, з гамном змішають! - Можливо.

Все одно справжні бійці потроху залишають ринг - приходять такі собі «бізнесмени», щось мудрують, якісь бабки варять, шоубИзнес мутять, козли… -… я б завів стаффордширського тер’єра… -… ммгум, замість сім’ї… «хочєш, я убью соседєй, что мєшают спать»!» Цими уривками п’яного ґавендіння досхочу можуть услухатися Мріїні сусіди через прочинені вікна Мріїної кухні: як всі добряче хильнуті люди, Мрія та Лисий розмовляють дуже голосно, весь час перебиваючи одне одного.

- Можна тебе спитати? - наважується Лисий.

- Та питай! - з байдужою доброзичливістю відказує Мрія.

- Ну… як то… ти знаєш… ну, у мене теж була жінка, старша за мене на десять років… і… ну, вона мене заїбала в прямому сенсі: по п’ять палок за ніч! Я пішов від неї, бо дуже втомився… ну, тіпа, я не міг більше нічого робити після неї, а вона хотіла весь час… може, вона, ну тіпа як підживлювалася від мене енергетично? мені її зараз не вистачає… - Лисий довірливо дивиться на Мрію й дедалі більше губиться у своїх поясненнях.

- Ну, а запитати про що хотів?

- Ну, не знаю… це як… ну, от чому…

- Та я не знаю, чому… (Може, та жінка весь час хотіла, бо не кінчала? - ледь не вихопилося у Мрії). Я Флеша не заябую… скорше - він мене… - Мрія похмурніє, згадавши сьогод нішній вечір. Нею раптом оволодіває п’яний пафос: їй хочеться позбавити Лисого його комплексів, його тяжких роздумів, й вона із запалом виголошує: «Ніхто не знає, чому зустрічаються й трахаються люди. І для тих, між ким існує вирва у десять років, це - така сама містика, як і для усіх решти! Ти запитуєш себе:

«Чим я її зацікавив?» про ту свою жінку, або, скажімо: «Чим Флеш міг зацікавити Мрію?», і нічого, окрім сексу з юним сильним здоровим тілом або енергетичного вампіризму тобі не спадає на думку. Розумієш, пристрасть, як на мене, взагалі не має пояснення. Це як магнітні бурі. І тут не можуть, принаймні для мене, щось важити інтелект, досвід чи матеріальний стан так само, як і вік, і національність, і колір шкіри. Ти гадаєш, що ви для нас малі, дурні й нецікаві. Це - інтелектуальний расизм, віковий расизм. Ти гадаєш, що справа лише в механіці й енергетиці. Це - сексуальний, енергетичний шовінізм. Для мене вік, рівень інтелекту та соціальний статус Флеша нічого не важать так само, як питання його релігійних уподобань, проблема його обрізаності чи необрізаності, його національність! Мені цікаво з ним».

Тільки зараз, в процесі цього спічу Мрія починає розуміти, що Флеш приваблює її не в сексуальному, а в еротичному сенсі. Насправді Мрії, наприклад, не подобається Флешів член - гострий, наче спис, з екзотично (і незвично) малою голівкою, схожий на болгарський перець, який, до того ж, іноді вислизає й губиться (якщо ти і далі так бухатимеш… ти взагалі колись кінчаєш?) - не те, що, у Макса… Однак, сама присутність Флеша розбурхує в ній ті яскравість і легкість, яких зазвичай так бракує. І нічого не треба висловлювати, пояснювати.

• Предыдущая
• 23/32
• Следующая