Міфи Давньої Греції - Тисовська Наталя - Страница 21

• Предыдущая
• 21/49
• Следующая

Егей поїхав, а незабаром Етра народила сина і нарекла його Тезеєм. Пророк Піттей усім казав, що батько Тезея — сам бог Посейдон. Ніхто цьому не дивувався, адже хлопчик зростав напрочуд гарним, сміливим і дужим. Мудрий Піттей добре виховував онука, а кентавр Хірон навчив його їздити верхи, стріляти з лука та боротися. Коли Тезею виповнилося шістнадцять років, Етра повела сина на морське узбережжя й показала брилу, яку колись дорослий Тезей зможе підважити, щоб дістати з — під неї батьків меч. Та зненацька юний Тезей завиграшки зрушив брилу й дістав заховані там меч і сандалії.

Нічого робити — довелося Етрі розповісти Тезею, що насправді його батько — атенський цар Егей, і лаштувати сина в дорогу. Вона прохала сина обрати морський шлях до Атен, але Тезей не послухався і вирушив небезпечним суходолом. Попрощавшись із дідом і матір’ю, Тезей ступив за поріг.

Недарма Тезей обрав важкий шлях суходолом — юному герою кортіло якомога швидше показати свою вправність і здійснити подвиг. А варто зауважити, що того часу всі околиці Атен просто роїлися розбійниками, які грабували та вбивали подорожніх і лякали своїми звірствами всю країну.

Дорогою до Атен Тезей мав проминути місто Епідавр. Поблизу цього сумнозвісного міста зачаївся син бога — коваля Гефеста — розбійник Перифет, який убивав мандрівників мідним дубцем. Щойно Тезей наблизився до Епідавра, як із лісової гущавини вийшов лиховісний Перифет і заступив йому дорогу. Проте Перифет і гадки не мав, кого цього разу він перестрів на лісовій стежці, - він і оком не встиг зморгнути, як Тезей вихопив у розбійника мідного дубця і щосили вперіщив Перифета по голові. Мертвий Перифет гримнувся на землю, а Тезей на знак перемоги забрав собі мідну палицю та рушив далі.

Путь його пролягала через Коринфський перешийок, де лютував інший розбійник — Синнід на прізвисько Пітіокапм, себто «той, що сосни згинає». Лихий Синнід ловив мандрівників, за ноги прив'язував їх до зігнутих дерев, а потім відпускав дерево — і людину роздирало навпіл. Коли Синнід підстеріг Тезея, то герой не ловив ґав, а ловко поборов розбійника. Потім він припнув Синніда за ноги до верхівок двох зігнутих дерев — і лиходій сконав такою самою жахливою смертю, на яку він засудив безліч невинних подорожніх.

Тезей вирушив далі, і йому треба було проминути кордон Мегариди й Аттики. А ці краї сумнозвісні були розбійником Скіроном, який грабував перехожих. Розбійник примушував їх мити собі ноги, а потому зіштовхував зі скелі просто у вир хвиль, де мешкали страшні черепахи, які годувалися людським м’ясом. Коли Скірон хотів зіпхнути в море Тезея, герой сам ухопив розбійника за ногу та скинув зі скелі на поживу лютим черепахам.

Тезей помандрував далі, й незабаром дійшов до міста Елевсина. В Елевсині мешкав жорстокий велет Керкіон. Мав він дочку Алопу, яка була дуже нещасливою, бо понад усе боялася батькового гніву й не могла собі дозволити найменших людських утіх. Коли Тезей з’явився в Елевсині, Керкіон хотів позбутися непроханого гостя, але Тезей міцно обхопив його руками і стиснув так, що Керкіон не міг ні дихнути, ні охнути. Так і впав задушений велет на землю. А Тезей звільнив Алопу, і вона разом зі своїм сином довго й щасливо царювала в Елевсині.

Далі рушив Тезей, і шлях його пролягав повз річку Кефіс, де мешкав Дамаст на прізвисько Прокруст — «той, що витягує». Цей розбійник відзначався тим, що не вбивав мандрівників одразу, а натомість запрошував до себе додому і вкладав спати на особливому ліжку. Якщо людина виявлялася замалою для ліжка, тоді Прокруст витягував її, ламаючи їй кості. Якщо ж ліжко виявлялося закоротким, Прокруст відрубував гостям ноги. Коли Прокруст запросив Тезея до себе на гостину, то, замість влягтися в Прокрустове ложе, герой вклав на нього господаря. Ліжко виявилося закоротким для велетня Прокруста, і Тезей відрубав розбійнику ноги, як той робив це безліч разів зі своїми бідолашними гостями.

А тим часом цар Егей довгі роки владарював в Атенах, і думати забувши про своє таємне одруження з Етрою. Він давно вже взяв за жінку чаклунку Медею, яка мала сина Меда. Понад усе Медея хотіла, щоб Медові дістався царський престол. Коли Тезей з’явився в Атенах, Егей не впізнав сина, а от Медея одразу збагнула, що то за юнак.

На честь гостя у палаці влаштували бучну гостину, як було заведено в давнину. Але підступна Медея не збиралася шанувати гостя — вона наплела цареві Егею сім мішків гречаної вовни про химерні лиха, які буцімто приніс із собою Тезей, і підмовила Егея під час бенкету піднести гостю кубок із отруєним вином. Цар Егей зустрів сина у бенкетній залі з кубком у руках, але Тезей, перш ніж випити запропонованого вина, зняв із пояса меч. Егей одразу впізнав власну зброю, глянув на синові сандалії — і збагнув, що боги останньої миті відвернули непоправну біду!

Тільки зиркнув Егей на дружину — і Медея зникла з очей. Згодом з’ясувалася, що вона з сином Медом утекла в Колхіду. А Егей оголосив Тезея спадкоємцем престолу. Чутка про чудову появу Тезея в Атенах долетіла і до синів Егеєвого брата Палланта, які сподівалися після смерті старого царя посісти трон. Сини Палланта підняли заколот і збройно вирушили на Атени. Вони вже багато чули про звитяги Тезея, отож вирішили діяти хитро: частина з них відкрито підійшла до атенських мурів, а частина заховалась у засідці. Проте Тезеєві вдалося викрити підступний план, отож він найперше напав на ворогів, що ховались у засідці, і перебив їх. Коли вороги, що стояли під мурами Атен, дізналися про смерть братів, вони так перелякалися, що ганебно кинулися навтьоки.

Тезей зостався жити у свого батька Егея, проте довго не міг всидіти на місці. Одного разу до нього долетіла звістка, що в околицях Маратона оселився дикий бик, який спустошує поля і заподіює чимало лиха землеробам. Колись його пустив на волю герой Геракл. Недовго довелося шукати бика Тезеєві — повсюди він залишав страшні свої сліди. Коли Тезей знайшов бика, той із ревом кинувся на героя, але Тезей спритно ухопив тварюку за роги. Руки героєві були такими дужими, що бик не міг рушити. Здолавши бика, Тезей доправив його в Атени, де приніс у жертву богові Аполлону.

Довго подорожував Тезей, воюючи з Маратонським биком, — за цей час в Атенах сталися сумні події. Саме тоді тут відбулися знамениті Панатенейські ігри, під час яких через Егеєву заздрість загинув син царя Міноса Андрогей, і тепер атеняни мали щороку посилати чудовиську Мінотавру страшну жертву — сімох дівчат і сімох юнаків. Уже двічі була відправлена жертва, а тепер жахливу данину час було віддавати втретє.

От у такий сумний день з’явився Тезей в Атенах. Ще зоддалік він побачив у морі корабель під чорними вітрилами — на знак жалоби за юнаками й дівчатами, які незабаром загинуть у лабіринті. Тезей не роздумував ні секунди — він вирішив плисти на острів Крит одним із сімох юнаків, щоб спробувати здолати Мінотавра і припинити сплату страшної данини.

Довго відмовляв старий Егей сина від небезпечного задуму, але Тезей наполіг на своєму. Тоді батько умовився з ним, що коли корабель вертатиметься, то у разі невдачі на щоглах залишаться чорні вітрила, а в разі перемоги Тезей напне на щоглах білі вітрила. Перш ніж пуститися в дорогу, Тезей звернувся до оракула по пораду, й оракул звелів йому принести жертву богині кохання Афродиті, яка єдина зможе допомогти Тезеєві. Герой так і вчинив.

Невдовзі корабель вирушив на острів Крит і прибув до царя Міноса, який відправив сімох дівчат і сімох юнаків до потвори Мінотавра в лабіринт. Мінос і гадки не мав, що серед засуджених на люту смерть є славетний атенський герой Тезей.

Але Міносова дочка Аріадна одразу запримітила стрункого красеня, який дуже вирізнявся на тлі інших юнаків. А богиня кохання Афродита, згадавши Тезеєву жертву, запалила в Аріадниному серці кохання до юнака. Аріадна й подумати не могла, що за кілька годин Тезей загине в заплутаному лабіринті від рук напівлюдини — напівбика Мінотавра. Коли юнаки й дівчата мали ступити в лабіринт, Аріадна потихеньку пхнула Тезеєві в руку клубок ниток, а кінчик нитки припнула собі до пальця, щоб герой міг за цією путівною ниткою вибратися з лабіринту.

• Предыдущая
• 21/49
• Следующая