Тероріум - Кожелянко Василь - Страница 11

• Предыдущая
• 11/32
• Следующая

- Ресторан «Ізба» знаєш? - бундючно спитав він водія емоба з кремнієвим електродвигуном.

Водій кивнув головою.

- Трогай, - звелів П. С. Ученій… Відпочити по-світськи, з розмахом та зі смаком, як він те планував, П. С. Ученієві не вдалося. Він тяжко напився у першому ж ресторані, підчепив дешеву хвойду (за планом це мала бути розкішна куртизанка), у нього порвався презерватив і невідомо, що буде через три дні, потім він загубив епік, потім перевернув на себе полумисок курячої зупи і зіпсував одяг, потім напівголий бігав Хрещатиком, потім його побили бритоголові націоналісти, що замість кастетів мали масивні залізні перстeні з тризубами та мальтійськими хрестами, потім його заарештували менти, які ще додали, і аж вранці його визволив черговий офіцер КҐБ після того, як у справу втрутився сам ґенерал Курвенко… Зате тепер можна братися до справжньої роботи.

Нарада штабу бойової організації ЮВУ проходила напружено і нервово. Їх четверо - командир Роксолана, осавул Довбуш, хорунжі Кармелюк і Тарас Бульба - вже кілька годин у своїй львівській конспіративній квартирі не могли домовитися про план майбутніх дій Організації.

- Що ми добилися своєю так званою ювелірною тактикою ведення боротьби? - гарячкував осавул Довбуш. - Ну, золотарів та бюрократів кілька зарізали, літак Кромєшного знищили, золотими каблучками довели до могили й до вар’ятського шпиталю кілька десятків номенклатурників, і - що? Режиму, антиукраїнському, неоколоніяльному, креольському, промосковському, це ніц не зашкодило, суспільство не збурило, народ не розбудило… Який сенс у ТАКІЙ боротьбі?!

- Чому аж так категорично? - теж нервувалася Роксолана. - Кожна наша акція викликає певний резонанс у суспільстві, а це невблаганно наближає крах режиму!

Наше завдання - продемонструвати Україні і світові, що є сили, здатні протистояти кліці Кромєшного. Наша боротьба повинна стати каталізатором народної революції!

- З такими акуратними діями ми нічого не доб’ємося, - заперечливо крутив стриженою головою Довбуш, - такі вибіркові теракти все одно що парламентська форма боротьби!

- Ну, це вже ти, брате, загнув, - втрутився хорунжий Кармелюк, веснянкуватий гнучкий спортивний хлопець. - Ми, здається, вже все з’ясували з так званим парламентаризмом, саме це завело Україну в нову залежність. Тому й стали на кривавий шлях!

- Кривавий, - іронічно посміхнувся Довбуш, - мало, дуже мало крови!

- Як це мало, осавуле? - Здивувався хорунжий Тарас Бульба, смикаючи себе за уявний вус, - хіба наше завдання - проливати якнайбільше крови?

- Так! - визвірився Довбуш. - Крови! Наші теракти повинні бути страшними. Населення України має вжахнутися…

- Впасти в шок, - кинула Роксолана.

- Хай - у шок, - підхопив Довбуш, - але без жорстокого потрясіння воно не отямиться і не повстане! Схема проста, давня і перевірена: страшний теракт - масовий психоз - тотальний страх - і, нарешті, не менш тотальний гнів.

- Але ж загинуть невинні, - сказала Роксолана.

- Невинних немає! - вигукнув Довбуш. - І ти, пані полковник, це знаєш не гірше за мене.

- Це як? - спитав трохи задобродушний як на терориста Тарас Бульба.

- Як? - Довбуш підняв руки на рівень очей. - Пояснюю на пальцях. Ті, хто привів кліку Кромєшного до влади, яка здала рештки незалежности України, винні?

- Винні, - погодився Тарас Бульба.

- А ті, хто чинив цьому опір, але програв через недостатню послідовність і твердість, винні чи ні?

Тарас Бульба ствердно кивнув головою.

- А байдужі? Чи не винні найбільше байдужі, ті, хто робив вигляд, що все кругом його не стосується?

- Винні, - буркнув Тарас Бульба.

- Отож, я пропоную, аби для усіх винних нарешті настав час розплати!

Запала тривожна мовчанка.

- Пропозиції? - процідила крізь зуби Роксолана.

- Масовий теракт, - зловісно промовив Довбуш, - хай загине якомога більше людей. Україну треба шмагати батогами, аж поки вона не оскаженіє і кинеться зубами на свого ворога!

- Але цим ворогом можуть зробити нас, - обурливо хитнула головою Роксолана.

- Ні! - твердо сказав Довбуш. - Ми - герої, а ворог для озлобленого народу завжди - влада. Цього разу влада - антиукраїнська, креольська, промосковська, тож хай несе усю відповідальність за кров!

- Будемо голосувати? - розпачливо спитала Роксолана.

- Ні, - сказав Кармелюк, - ми підтримуємо Довбуша!

Тарас Бульба ствердно кивнув головою.

- Хтось має план? - спитала Роксолана, нервово кусаючи губи.

- Через тиждень вся Україна буде відзначати знаменну дату, - примирливим тоном почав Довбуш, - день народження свого улюбленого президента А. Д. Кромєшного. На Євразійській площі буде святкова дискотека…

- Але ж там буде сама молодь! - вигукнула Роксолана. - Майже діти…

- Правильно, - жорстоко відрубав Довбуш, - хай батьки задумаються, яке майбутнє вони пристарали для своїх дітей! Хай схаменуться від того, що вони зробили з Україною! Хай спокутують свої гріхи - за Кромєшного, за Євразійський союз, за русифікацію, за розшматовану Україну!

- Ти… ти… - Роксолана розгубилася.

- Я солдат! - промовив Довбуш. - А якщо хтось…

- Досить! - жорстко обірвала його Роксолана. - Викладай свій план.

- Мінус хвильова бомба!

Роксолана нахмурилась. Ця страшна зброя розриває на шматки усе живе в радіусі 150 - 200 метрів від епіцентру вибуху.

- А може, звичайна пластикова вибухівка з наповнювачем? - висунула свою пропозицію Роксолана, - вбитих буде менше, а більше поранених. Нам же головне - ефект! - Є технічний аспект, - діловито заперечив Довбуш. - Звичайна бомба - це великий кількакілограмовий пакунок, а мінус хвильову можна помістити у цигаркову пачку.

Там же буде повно ментів, ґебістів, золотарів, тож мішок пластиду з цвяхами і гайками наш боєць до потрібного місця просто не донесе.

- Добре, - погодилась Роксолана, - щодо виконавця, доброволець?

- Ні, - заперечив Довбуш, - добровольча ініціатива розхитує дисципліну в армії. Виконавцем буде той, кого призначить командування. Невиконання наказу - зрада!

З усіма наслідками…

- Я пропоную, - втрутився хорунжий Кармелюк, - аби це зробив…

- Боєць Чіпка, - перебив його Довбуш.

- Чіпка?! - вигукнула Роксолана. - Чому Чіпка?

- А чому ні? - підло посміхнувся Довбуш.

- А що? - підтримав його Бульба. - Боєць кмітливий, ініціативний, інтелігентний.

- Хай Чіпка, - погодився і Кармелюк, - мені що.

Роксолана зблідла, стиснула посинілі губи і мовчки ствердно кивнула.

Довбуш з великим зусиллям стримав вдоволену по- смішку.

- Відповідальний за операцію - хорунжий Кармелюк, - розпорядилася полковник Роксолана на завершення… Серпнева дискотека на Євразійській площі у Києві мало чим відрізнялася від подібної липневої, червневої, як також і вересневої, жовтневої, травневої. Все було як завжди. Музика: рок-частушки у виконанні популярних українських колективів - «Азартниє дєвчьонкі», «Садко», «Ложечнікі інтернешнл»; публіка: зрозуміло яка; напої: розведений водогінною водою пивний порошок; ексцеси: бійки підлітків між собою та арешти міліцією бритоголових націоналістів; наслідки: ще більше забруднення центру Києва.

Чіпка, одягнутий за молодіжною модою, - в оранжеву люмінесцентну майку та широкі червоні штани, зачесаний на два проділи, з одноразовим пластиковим кухлем пивного напою в одній руці та цигаркою в другій, крутився серед танцюючих. Удавав, що когось розшукує. Насправді він шукав місце, куди б йому покласти пачку з-під цигарок «Прима» з бомбою. Нервово-паралітичний газ у надконцентрованому стані, як пояснив йому його командир хорунжий Кармелюк. На Чіпчине запитання, для чого, мовляв, це, Кармелюк відповів: аби зіпсувати настрій узурпатору Кромєшному, адже ця дискотека влаштована на честь його дня народження… Перед операцією Чіпка хотів було перекинутися кількома словами з Роксоланою (такою коханою), але не вдалося. Командування наказало негайно вирушати до Києва.

• Предыдущая
• 11/32
• Следующая