Не до пари - Вовчок Марко - Страница 2
- Предыдущая
- 2/2
Изменить размер шрифта:
2
IX
А тут саме він увійшов у хату. Зняв шапку, привітався, а сам гордий та похмурий.
- Змерз! - каже.
Як схопиться Парася!.. Дмухає на огонь, і кожух його струшує, і в’ється, як горлиця, коло його.
А він - такий хороший, я й не бачила його, здається, таким, - простяг, гріє руки над полум’ям червоним. А як Парася навернеться на його очі горді та смутні, одвертає од неї очі...
Хотіла я щось порадити, сказати, та не сказала нічого, - пішла собі додому.
І скільки вже я раз хотіла до них піти, та як згадаю - не піду. Як згадаю, що стояв він гордий та спокійний такий, матінко!.. Ні, не піду! Вже не поможе.
2
- Предыдущая
- 2/2
Перейти на страницу: