Бот - Кидрук Максим Иванович - Страница 38

• Предыдущая
• 38/116
• Следующая

— Вони почали так поводитись, тільки коли вирвались на волю, — сердито парирував Ральф. — Ніхто досі не розуміє чому.

— Чи можу я ознайомитися з програмним кодом, який був активний під час утечі?

— На жаль, ми не спроможні відстежувати процеси, запущені в мозкових платах. Це надто складно, процедура вимагає спеціального обладнання і проводиться в лабораторних умовах. Енцефалографи фіксують тільки загальну активність.

— Тобто двійковий код, що діяв під час формування піраміди, недоступний?

— Ні.

— При цьому ви впевнені, що імпульси, які керували втечею, надходили з плат?

— Так. Саме тому викликали тебе, Тимуре. Єдиний програмний код, який ніколи не видаляється з плат, — це твоє ядро. Воно служить базисом їхньої колективної поведінки, ми ніколи його не чіпали.

— Це абсурд! — вигукнув Тимур. — Я програмую ботів — персонажів комп’ютерних ігор. А те, що ви показали, є результатом роботи інтелекту. Боти не володіють інтелектом. Навіть якщо їх втілили у плоті! Мій алгоритм передбачає конкретні дії в конкретних умовах. Не більше. Ральфе, зрозумійте головну різницю між грою і життям: розробник ігрових ботів одночасно є творцем світу, в якому вони оперують. Ви не можете взяти ботів з «шутера» і просто випустити в зовнішній світ, бо не ви цей світ творили. Керуюча програма постійно даватиме збої.

— З самого початку так і було. Боти були трохи… хм… тупуватими, а потім сталося те, що ти щойно мав приємність спостерігати на відео.

Ральф Доернберг повторно запустив ролик. Тимур попросив:

— Мені потрібні відеозаписи дій, під які існує чітко прописаний програмний код.

— Є такі, — без вагань відповів учений. — Два з половиною роки тому ми приймали офіційну делегацію з Пентагону. Генерали інспектували комплекс і цікавилися проміжними успіхами. Кейтаро влаштував для вояків показовий виступ: двоє ботів на закритій території, знаходячись під перехресним вогнем, атакували манекени. Всі параметри того показу точно фіксувалися. В тому числі зберігся програмний код, скомпільований на мозкові плати перед початком тесту. Проте перед цим я хотів би, щоб ти ознайомився з відеоматеріалами, на яких записані епізоди, що передували втечі.

Ральф відлучився, на якийсь час залишивши Тимура самого.

Прийшла Бекка, запропонувала зробити каву. За хвилину повернулась з пластиковим стаканчиком і двома круасанами.

Перед Тимуром були сотні гігабайтів відзнятих матеріалів: тести, тренування, відео з камер спостереження. Імена файлів з проявами (як висловився Ральф) «inadequate behavior»[67] починалися символами ###.

Для початку Тимур проглянув кілька випадкових роликів. На першому відео боти прогулювалися внутрішнім подвір’ям другого інженерного корпусу. Нічого цікавого. Другий файл містив запис польового тренування. Посеред пустелі височіла конструкція з порожніми вікнами. Вона імітувала укріплений будинок. Далеко за нею виднілась висока бетонна стіна, що обмежовувала полігон. Боти, крадучись, наближались до будівлі. На головах — шоломи, в руках — автоматичні гвинтівки. «Малюки» рухалися незграбно, постійно відволікалися. Та ще й зображення «стрибало», не встигаючи фокусуватися (камера була закріплена на касці одного з ботів). Хлопчаки виглядали неорганізованими. Більше того — загальмованими. За мить до початку штурму відео чомусь обірвалося.

Запустивши третє відео, програміст здригнувся. На моніторі постала кімната, в якій він сидів: лабораторія програмування. Хвилину, не менше, Тимур не міг спекатися відчуття, що його знімають прихованою камерою. Сам ролик виявився коротким. Оператор зафіксував процес «перепрошивки» ботів: четверо «малюків» сиділи, прикуті до крісел. За пультом стояли двоє: Ральф Доернберг та високий білий чоловік. Невідомий щось пояснював Ральфу, експресивно тицяючи пальцем у монітор. Тимур не знав, що бачить перед собою покійного Вадима Хорта.

Вибірковий перегляд записів нічого незвичайного не виявив. Відтак Тимур перейшов до файлів, позначених символами ###.

Найдавніший такий ролик датувався 13-м липня. Колона ботів під конвоєм прямувала до виходу за межі зовнішньої загорожі. Ворота вже були відчинені. Аж раптом один з хлопчиків зірвався і помчав убік — прямо на загорожу. З розгону він налетів на дроти. Дзизнули іскри. Бот тіпнувся і, корчачись, упав на землю. Все…

На іншому відео під час чергового організованого виходу за межі комплексу, один з «малюків» примудрився вислизнути. Ролик був змонтований з двох різних уривків, друга частина показувала дезертира. Бот, вибравши момент для втечі, непомітно відділився від колони і забіг за «EN-2». Далі хлопчик просто стояв і дивився на стіну. Перед тим, як рушати на полігон, ботів перерахували і виявили пропажу. Здійняли тривогу, кинулися на пошуки. Через дві хвилини бота знайшли: хлопчик продовжував розглядати південну стіну другого інженерного корпусу. (Пізніше саме по ній боти спускатимуться з плоского даху їдальні…)

Була ще одна історія, котра регулярно повторювалась за кілька днів до втечі. Під час вечері (саме під час вечері, жодного разу під час ленчу) кілька ботів раптово накидались на свого товариша. Бідолаху лупцювали, потім клали на стіл, готуючись не то розіп’ясти, не то випатрати тельбухи. Охоронці збігались якраз вчасно, щоб припинити безчинство. Причому варто було чилійцям під проводом Вілла Ноланда або Кацуро Такеди увірватись до їдальні, насильство миттю припинялось. Агресори відпускали жертву. Потому, наче й не було нічого, всідалися поруч за одним столом і бралися до їжі.

…Що більше відеофайлів продивлявся Тимур, то сильніше переконувався: втеча ботів не має відношення до збоїв у мозкових платах. Вона взагалі ніяк не в’яжеться з алгоритмами, що діють у іграх. Таку складну поведінку можуть проявляти тільки розумні істоти.

Скидалося на те, що місяць тому боти «прокинулися». Або щось прокинулося в них.

Ральф Доернберг повернувся за півгодини до вечері.

— Як справи, хлопче? Зголоднів?

Тимур потер стомлені очі. На екрані мерехтіло зображення одного з карцерів. Ніч. Бот стоїть коло вікна. Визирає… Зображення перемикається. Вікно камери знаходилось на третьому поверсі «EN-2» і виходило точно на площадку, що слугує дахом для їдальні. В центрі кадру — люк, через який боти вирвуться на волю. Потім знову з’являється карцер. Хвилини спливають, але «малюк» не відходить від вікна, буквально прилипнувши до шибки. Дивиться.

— Все це дивно, Ральфе. Але мушу вас розчарувати: їхня поведінка виходить за межі функціональності моїх алгоритмів.

Канадець зморщив лоба.

— Ти переглядав показовий виступ, влаштований для генералів з Пентагона?

— Саме збирався.

— Запускай.

Тимур відшукав файл і закинув його у медіапрогравач.

— Тест насправді був простий. Вихідні умови жорстко лімітовані. Незважаючи на це генерали ледь не стрибали на радощах. Відтоді ми не маємо проблем з фінансуванням.

Відеоролик відкрився. Файл був чималим — протяжністю 44 хв. 23 сек. Починався нарізкою сюжетів, відзнятих під час зустрічі американської делегації. Генерали в окулярах, у строгій уніформі без розпізнавальних знаків, виходять з двох гелікоптерів. Їх зустрічають Кейтаро Рока, Кацуро Такеда та Вілл Ноланд.

— Перемотай уперед, — попрохав Ральф.

Військових водять комплексом, показують ботів, потім везуть на полігон у пустелю. Починається демонстраційний показ.

— Суть тесту полягала в такому: на спеціальній ділянці, огородженій з боків бетонними блоками, один за одним стоять манекени. Вони зображають ворогів.

• Предыдущая
• 38/116
• Следующая