Біблія /Библия - Кулиш Пантелеймон Александрович - Страница 67
- Предыдущая
- 67/455
- Следующая
18 І каже йому Балак: Що промовив Господь?
19 І почав він приповідь свою і промовив: Встань, Балаче, та послухай, зрозумій, Зипорів сину!
20 Бог, не чоловік той льживий, щоб туманити людину. Сказав би він, та й не вдїяв? Нї, по віки так не буде! Він сказав, та й не справдив би? Се ж не ми, химерні люде.
21 Звелїв він благословити, я благословив, не сумнився, щоб Яков по Божій волї нїчим в сьвітї не журився.
22 Господь, Бог його, по віки з ним пробуває, голубить, і труба його царськая голосно рокоче, трубить.
23 Вивів люд свіій із Египту, визволив з ярма, з неволї, мов той ріг у однорога, сила його в дикім полї.
24 На Якова в нас не буде, ворожби чи то проклону: про Ізраїля всї люде скажуть: Бог його воздвигнув.
25 Мов левиця устає він, і мов лев стрибає в гору; ляже, як пожер здобичу та напивсь крові з улову.
26 І каже Балак Білеамові: Лучче вже й не проклинай їх, і не благословляй.
27 І відповів Білеам, і каже Балакові: Хиба не казав я тобі, що все, що промовив Господь, мушу сповнити.
28 І каже Балак Білеамові: Ось ходїмо, візьму тебе в друге місце. Може, Богу буде вгодно, щоб ти прокляв їх ізвідтам.
29 І взяв Балак Білеама на верх Пеора, що стремить на рівнинї пустинї. І каже Білеам Балакові:
30 Вистав менї ту сїм жертівників, і приготов менї ту семеро бичків і семеро баранів.
31 І вчинив Балак, що сказав йому Білеам, і жертвував він бичка й барана на кожному жертівнику.
Числа 24
1 І побачив Білеам, що добре в очу в Господа благословити Ізраїля, і не пійшов, як перші рази, на ворожбу, а став лицем до степу.
2 І зняв Білеам очі, та й побачив Ізраїля, що таборивсь по поколїннях своїх, і зійшов на його дух Божий.
3 І почав він приповідь свою і промовив: Білеам, син Беорія, до вас промовляє, той, кому, відкрились очі, рече і звіщає.
4 Той рече, хто чув од Бога сї слова пророчі; всемогущого він бачив, і чув серед ночі. 5 . Ой Якове! що за гарні намети у тебе! Ізраїлю! Що за шатра в тебе таборові!
6 Мов долини розпростерлись пишно та роскішно, мов дуброви над рікою, що Господь садив їх; мов кедри понад водою високо знялися, розростаючись по всяк чв ас надять, ваблять око.
7 Лити меш ти воду з відер, щоб твоє насїннє виростало й процьвітало на впокійних водах. Царь його ще переважить і царя Агага; царство його візьме гору над всїма царствами.
8 Вивів Бог його з Египту, силу однорожу; ворогів всїх пожере він, побє всї народи; поборовши їх потрощить костї в дикім полї; стрілами він повбиває усїх їх запеклих.
9 Ліг як лев він опочити, хто його розбудить? Благо, хто тобі радїє та благословляє; проклять, хто тебе не любить, клене, проклинає!
10 І запалав гнївом Балак на Білеама, і сплесне він руками, і каже Балак Білеамові: Проклясти вороги мої покликав я тебе, і се навіть благословеннєм благословив єси їх оце вже три рази.
11 Утїкай же до своєї домівки! Хотїв я шаною вшанувати тебе; та се вдержав тебе Господь од пошановання.
12 І каже Білеам Балакові: Хиба ж я й послам твоїм, що посилав їх єси до мене, не казав:
13 Коли б давав менї Балак будинок свій повен срібла та золота, не переступив би я слова Господнього, вчинити що доброго, чи лихого по своїй волї. Що промовить Господь, те й мушу мовляти.
14 Тепер ж оце йду до мого люду. Ходїмо, так виявлю тобі, що робити ме навпослї народ той з твоїм народом.
15 І почавши приповідь свою промовив він: Білеам се Беоренко рече-промовляє, той кому відкрито очі, рече і звіщає.
16 Той, хто чув од Бога слово в ночі, в сновидїннї, очі ж мав тодї закриті, а все ж таки бачив.
17 Бачу його перед віччу, тільки не сьогоднї, бачу його, та не зблизька, чую в мому дусї: сходить зоря із Якова, здіймається берло з Ізраїля, та й поламле Моабіям роги. Сетовим синам потужно черепи потрощить, і виски їм неощадно всїм порозбиває.
18 Буде Едом із Сеїром у гіркій неволї, а Ізраїль добру славу дїлами здобуде.
19 Із Якова вийде той, хто царів з їх престолів поскидає, і пустками городи поробить.
20 Побачивши ж Амалика, почав ще одну приповідь: Первим Амалик зробився між всїма царствами, та до впадку похилився, і буде остатнїм.
21 А як побачив Кенїїв, сказав приповідь: Сїв ти, Кенїю, на скелї нерухомій твердо;
22 Та Ассур тебе в тяжкую одведе неволю.
23 Тодї сказав ще приповідь: Горе, горе, хто на сьвітї буде пробувати, як Господь такий допустить допуст на потужних!
24 Припливуть з Киттиму судна аж у тую землю, та й Ассурове звоюють, підневолять царство.
25 І встав Білеам та й пійшов і став жити в домівцї своїй; Балак теж пійшов своєю дорогою.
Числа 25
1 І жив Ізраїль у Ситтимі, і став блудувати люд із дочками Моабовими;
2 І стали вони кликати люд на жертви богам своїм.
3 І їв люд і припадав ниць перед богами їх, і прихиливсь Ізраїль до Бааль-Пеора. І запалав Господь гнївом на Ізраїля.
4 І рече Господь до Мойсея: возьми всї голови людські та й повісь їх Господеві проти соньця, щоб одвернувсь жар гнїва Господнього від Ізраїля.
5 І рече Мойсей суддям Ізрайлевим: Нехай кожен із вас повбиває людей своїх, що прихилились до Бааль-Пеора.
6 І се прийшов один ізміж синів Ізрайлевих, і привів до браттї своєї Мидіянїйку, перед очима Мойсея й перед очима всієї громади Ізрайлевої, як вони тодї плакали коло входу в соборний намет.
7 І побачив Пінегас, син Елеазара, сина Арона сьвященника, і встав ізміж громади, та взяв списа в руку.
8 І пійшов він слїдом за чоловіком Ізраїльським у середину шатра, та й пробив їх обох, чоловіка Ізраїльського й молодицю крізь животи їх.
9 І зупинено помір між синами Ізраїля, а було мерцїв від помору двайцять і чотири тисячі.
10 І рече Господь до Мойсея:
11 Пінегас, син Елеазара, сина Арона сьвященника, одвернув ярость мою від синів Ізрайлевих, ревнуючи за мене проміж ними, щоб не я вигубив синів Ізрайлевих в ревностї моїй.
12 Тим же то промов: Се я даю йому завіт мого примиря.
13 І буде він йому й насїнню його після його завітом сьвященства віковічнього за те, що ревнував він за Бога свого, та й спокутував синів Ізрайлевих.
14 Імя ж чоловіка Ізраїльського погибшого, що проколено його з Мидіянїйкою, Зимрій Салусенко, князь батьківського дому Симеоніїв;
15 На імя ж проколена молодиця Козбія, дочка Зура, голови одного батьківського дому в Мидіянїїв.
16 І рече Господь Мойсейові:
17 Ворогуйте з Мидіянїями та й побивайте їх: бо по ворожи поступили вони з вами підступом своїм, затуманюючи вас Пеором і Козбією, дочкою князя Мидіянського, що вбито її під час мору задля Пеора.
Числа 26
1 І сталось послї мору, що рече Господь Мойсейові та Елеазарові, синові Арона сьвященника:
2 Злїчи менї всю громаду синів Ізрайлевих од двайцяти років і старше, по їх батьківських домах, усїх здатних до війська в Ізраїлї.
3 І розмовляли із ними Мойсей та Елеазар сьвященник на подїллю Моаба, над Йорданом, проти Ерихону, і казали вони:
4 Злїчіть усїх од двайцяти років і старше, як заповідав Господь Мойсейові. І се синове Ізрайлеві, що вийшли з Египецької землї:
5 Рубен, первенець Ізраїлїв. Сини Рубенові: Ганох, від його родина Ганохіїв; Паллу, від його родина Паллуїв;
6 Гезрон, від його родина Гезроніїв; Кармій, від його родина Карміїв.
7 Се родини Рубенїїв. І було перелїчених їх сорок і три тисячі сїмсот і трийцять.
8 А сини Палуєві: Елїаб.
9 А сини Елїабові: Немуїль і Датан і Абирам; се ті покликані в громаду, що ворохобились проти Мойсея і Арона в ротї Корага, як нарікали на Господа.
10 Но роззявила земля пельку свою та й проглинула їх з Корагом, як погибла рота ся, що пожерло поломя їх: двістї і пятьдесять чоловіка; і стали вони знамям.
11 Сини ж Корагові не погибли.
12 Синове Симеонові по родинах їх:
13 Немуїль, від його родина Немуйлїїв; Ямин, від його родина Яминїїв; Яхин, від його родина Яхиїїв; Зерах, від його родина Зерахіїв; Саул, від його родина Сауйліїв.
- Предыдущая
- 67/455
- Следующая
