Біблія /Библия - Кулиш Пантелеймон Александрович - Страница 62

• Предыдущая
• 62/455
• Следующая

11 І рече Господь Мойсейові. А докіль ще буде зневажати мене сей люд, і докіль ще не мати муть вони віри менї на всї знамена що я сотворив їх між ними?

12 Вдарю на них мором і вигублю їх; і зроблю тебе народом, більшим і потужніщим як вони.

13 І промовив Мойсей до Господа: Почують се Египтяне; бо потугою твоєю випровадив єси люд сей зміж них;

14 І скажуть осадникам сієї країни, вони ж чули, що ти, Господе, посеред люду свого, що тебе, Господе, око в око бачять вони, та що хмара твоя стоїть над ними, і в хмаряному стовпі ти сам ідеш поперед ними за дня, в стовпі поломяному в ночі.

15 А вбєш ти люд сей, як одного чоловіка, тодї й говорити муть народи, що чували про славу твою, кажучи:

16 Тому повбивав Господь їх у степу, що не здолїв привести люд сей в ту землю, що про неї клявся їм.

17 Нехай же оце возвеличиться сила твоя, Господе, як обітував єси словами:

18 Господь повільний до гнїву і великий милостю, прощає провину й переступи, хоч не вважає безвинним винуватого, карає провину батьківську на синах у третьому й четвертому колїнї.

19 Прости ж провину люду сього по великому милосердю твому, так як простив єси людові сьому від Египту аж досї!

20 І рече Господь: Прощаю по слову т"Timому.

21 Но все таки, так існо, як я живий, сповниться вся земля славою Господньою;

22 Всї ж люде ті, що вбачали славу мою і знамення мої, що я сотворив їх у Египтї і в степу, і спокушували мене десять раз і не слухали голосу мого,

23 Вони не побачять землї, що про неї клявсь я батькам їх, всї, що зневажили мене, не бачити муть її.

24 Но слугу мого Калеба, в котрого дух инший, і котрий пійшов за мною, приведу в землю, до якої сам він ходив, і внаслїдує її насїннє його.

25 Амаликії ж та Канаанїї живуть у долинї; завтра обернїтесь і рушайте в степ по дорозї до Червоного моря.

26 І рече Господь Мойсейові й Аронові:

27 Як довго терпіти менї сю ледачу громаду, що нарікає на мене? Чув я наріканнє синів Ізраїля, котрим дорікають менї.

28 Скажи їм: Як жив я, мовить Господь: як мовляли ви в слухи менї, так і зроблю з вами.

29 В пустинї сїй поляжуть ваші трупи, всї перелїчені ваші по всїй вашій лїчбі, од двайцяти років і старше, що нарікали на мене.

30 Опріч Калеба Єфуненка та Йозуї Нуненка не увійдете ви в землю, котру оддати вам на оселю я, піднявши руку мою, клявся: приведу вас у неї.

31 Дїточок же ваших, про котрих ви мовляли, що здобичею вони будуть, їх приведу туди, нехай пізнають землю, котрою ви гордували.

32 Ви ж поляжете трупом в сьому степу;

33 А дїти ваші будуть попасати в пустинї сорок років і носити блудування ваші, покіль не поляжете всї трупом у степу.

34 По лїчбі сорока днїв, що ходили ви в землю на розвідини, ви понесете кару за гріхи ваші сорок років, один рік за один день, щоб ви зрозуміли, що се зЌ Гачить, як я одвернусь від вас.

35 Сам я, Господь, говорю і зроблю так з ледачою сією громадою, що встала проти мене! У степу сьому вони погибнуть і помруть.

36 І чоловіки, що посилав їх Мойсей на розвідини в ту землю, і що вернувшись, рознесли погану поголоску про сю землю, і довели цїлу громаду до нарікання на мене.

37 Ті мужі, що рознесли погану поголоску про землю, померли від пошестї перед Господом.

38 Но Йозуа Нуненко та Калеб Єфуненко зостались живими із тих чоловіків, що ходили на провідки землї.

39 І як промовив Мойсей слова ті до всїх синів Ізрайлевих, то сумували люде вельми.

40 І вставши вранцї, щоб зійти на верховини гір, казали: Ось ми ту і рушимо до того місця, про яке казав Господь; бо ми провинили.

41 І каже Мойсей: Чого ви хочете переступити слово Господнє? Не вдасться бо вам!

42 Не рушайте в гори, бо нема Господа між вами; а то побють вас вороги ваші;

43 Бо там Амелекії та Канаанїї перед вами, і поляжете від меча їх. Ви одвернулись від Господа; тому не буде Господь з вами.

44 Та з'осьмілились вони піднятись на гірські верховини; тільки скриня завіту Господнього і Мойсей не рушили із табору. І зійшли з гори Амаликії та Канаанїї, що жили на тих горах, та й побили їх, і загнали аж до Горми.

Числа 15

1 І рече Господь Мойсейові:

2 Промов до синів Ізраїля і скажи їм: Як прийдете у землю оселї вашої, що дам вам,

3 І приносити мете огняну жертву Господеві, жертву всепалення чи то жертву заколення, щоб сповнити обітницю, чи добровільні дари у празники ваші, щоб закурити Господеві любі пахощі з буйної ? жи з дрібної скотини:

4 Так мусить той, хто приносить Господеві приношеннє своє, як хлїбну жертву принести: десятину ефи муки пшеничної, змішаної з четвертиною гіна олїї,

5 А як ливну жертву принесеш до жертви всепалення чи то заколення, на кожну вівцю одного гіна вина.

6 Або при баранї принесеш три десятин ефи муки пшеничної, змішаної з третиною гіна олїї;

7 А як ливну жертву подаси третину гіна вина; любі пахощі Господеві.

8 А як принесеш бичка на жертву всепалення, чи на жертву заколення, щоб сповнити обітницю, чи на жертву мирну Господеві,

9 Так нехай приносять до бичка як хлїбну жертву: три десятин ефи муки пшеничної, змішаної з половиною гіна олїї;

10 А як жертву ливну принесеш половину гіна вина: пахощі любі Господеві.

11 Так будуть робити при кожному приношенню вола чи барана чи із овець, чи з кіз;

12 Дивлючись по лїчбі, скілько жертвуєте, робити мете так, при кожному приношенню по лїчбі їх.

13 Всякий землянин мусить чинити се приносючи огняну жертву любих пахощів Господеві.

14 А коли пробуває в вас чужоземець, чи хто б то нї був між вами, в родах ваших, і приносить огняну жертву любих пахощів Господеві, то нехай і він так робить, як ви робите.

15 Що до громади, то установа одна про вас і про приходня, що між вами пробуває; установа віковічня в роди ваші: як ви, так і приходень буде перед Господом.

16 Закон один і одно право буде для вас і для приходня, що пробуває між вами.

17 І рече Господь до Мойсея:

18 Промов до синів Ізрайлевих, і скажи їм: Як прийдете в землю, що в неї сам я приведу вас,

19 Так починаючи їсти хлїб з тієї землї, мусите принести жертву Господеві:

20 Як первоплід з тїста вашого принесете колача на жертву возношення; як жертву з току принесете його.

21 Від первого тїста вашого мусите давати Господеві жертву возношення в роди ваші.

22 А коли незнавши согрішите, і не сповните всї заповідї сї, що промовив Господь до Мойсея,

23 І не сповните все те, що вам повелїв Господь через Мойсея, з того часу, як дав Господь заповідї, і потім у родах ваших,

24 То вчините ось що: Коли за очима в громади, через помилку станеться, тодї мусить уся громада привести бичка на всепаленнє про любі Господеві пахощі, з дарами його хлїбними і ливними, по установі, і одного козла на жертву за гріх.

25 І відпокутує сьвященник за всю громаду синів Ізрайлевих, і проститься їм; бо через помилку стався гріх сей, а вони подали свій принос, огняну жертву Господеві, і принесли перед Господом свою жертву за гріх, за помилку свою.

26 І проститься всїй громадї синів Ізрайлевих, і приходневі, що пробуває між ними; бо ввесь люд провинив помилкою.

27 А коли одна яка душа согрішить помилкою, так мусить вона принести козу перволїтку на жертву за гріх.

28 І відпокутує сьвященник за душу, що помилкою провинила, согрішивши ненарочно перед Господом, і буде вона спокутована і проститься їй.

29 Для землянина між синами Ізрайлевими і для приходня, що пробуває між ними, закон один мусить бути в вас про того, хто помилився.

30 Но та душа, що піднявши руку кому що заподїє, чи він землянин, чи з приходнїв, наругався він з Господа; і викоренити мусять сю дївшу із серед люду,

31 Бо зневажив він слово Господнє і зломив заповідь його; викорениться душа тая; гріх її на їй.

32 І як були сини Ізрайлеві в пустинї, так знайшли чоловіка, що збирав дрова в субітнїй день.

33 І взяли його ті, що знайшли, як він збирав дрова, та й привели до Мойсея і до Арона і до всієї громади.

• Предыдущая
• 62/455
• Следующая