Останній заколот - Самбук Ростислав Феодосьевич - Страница 90
- Предыдущая
- 90/90
ЕПІЛОГ
Відповідального співробітника НКВС УРСР Петра Вовка у 1937 році розстріляли за звинуваченням у встановленні контактів з французькою розвідкою в 1922 році в Парижі. Справу Петра Вовка вів слідчий з особливо важливих справ Василь Мальцев. У 1956 році Петро Вовк посмертно реабілітований.
Вперше Фрося наділа золоту згарду по війні, коли її чоловік, генерал-полковник Сергій Іванович Варивода влаштував прийом з приводу дня народження дружини. Фрося вийшла до гостей у велику кімнату, прикрашену трофейними картинами, у темно-синій оксамитовій сукні, і золота згарда виблискувала в яскравому світлі кришталевої люстри. Фросі лише недавно минуло сорок, вона ще зберегла вроду, й гості захоплено дивилися на неї. Фрося давно забула батька і в особистій справі у графі “соціальне походження” писала: з селян-незаможників.
У 1942 році партизани одного з поліських загонів захопили бургомістра Івана Івановича Тимченка й розстріляли його.
У 1943 році у Берліні було викрито й страчено Тимофія Гавриловича Осьмушка — радянського розвідника, який довгий час мешкав у Німеччині під виглядом комерсанта Макса Беккенбауера.
Олег Данилович Яновський почав війну старшим лейтенантом, командиром саперної роти. Дослужився до полковника й помер по війні від ран. Його дружина Наталя Михайлівна дожила до наших днів — вона й зараз збирає дітлахів у парку навпроти свого дому й навчає їх французької мови.
- Предыдущая
- 90/90
