Выбери любимый жанр

Леонід Кравчук - Кокотюха Андрей Анатольевич - Страница 21


Изменить размер шрифта:

21

Уроки Кравчука

На початку 2008 року Леонід Кравчук ініціював створення громадської організації – так званої Ради Старійшин. До неї були запрошені люди з великим досвідом роботи на високих державних посадах, науковці, представники творчої інтелігенції. Серед організаторів ради – колишні прем’єр-міністри Вітольд Фокін, Євген Марчук, Валерій Пустовойтенко, екс-секретар Ради нацбезпеки й оборони Володимир Горбулін, колишній віце-прем’єр Сергій Комісаренко. Раніше він відхилив пропозицію створити, за прикладами західних держав, клуб колишніх президентів – з цієї ідеї, на його думку, не вийшло б нічого путнього. Леоніда Кучму взагалі не запросили до цієї організації, натомість головою Ради Старійшин став сам Леонід Кравчук. «Однією з ключових позицій є те, що всі учасники Ради Старійшин боролися за владу виключно конституційним шляхом. Я дуже поважаю Леоніда Даниловича. Він дуже багато зробив. Якщо взяти газове питання, то він тримав проблему в руках, і не було тих дурниць, які є зараз. Проте референдум 2000 року, проведений з метою розширення президентських повноважень, був неконституційним», – пояснив Леонід Макарович. Члени Ради мали на меті аналізувати і коментувати дії всіх гілок влади. Старійшини стежитимуть за ходом подій, пропонуватимуть свої варіанти вирішення проблем і конфліктів, а ще збираються виводити на чисту воду посадовців з нечистою совістю.

За рік, коли Леонід Макарович Кравчук відсвяткував свої 75, а потім зробив вказану вище заяву на адресу Віктора Ющенка, стало ясно: на відпочинок найвідоміший старійшина української політики не збирається. Тому, готуючи ювілейні публікації, журналісти озирнулися назад і ще раз переконалися: без Кравчука не було б нинішньої України. Насамперед з іменем першого Президента незалежної України традиційно пов’язують історичний акт – Декларацію про державну незалежність України, яка містить положення про Україну як без’ядерну державу. Повна і добровільна відмова третьої за потенціалом власниці ядерної зброї в світі від ядерної складової своєї національної безпеки – безпрецедентний крок у сучасній історії. Україна пішла на цей крок, усвідомлюючи, що розповсюдження зброї масового знищення є одним з найнебезпечніших джерел ризику для миру та стабільності у світі. Леонід Кравчук сприяв проведенню референдуму 1 грудня 1991 року, ліквідації СРСР, появі нових державних атрибутів, дистанціюванню від СНД, зробив перші кроки щодо інтеграції України до європейських структур. Леонід Кравчук намагався створити цивілізовані відносини з Росією та іншими партнерами по СНД, добився міжнародного визнання української держави. Більше двох років за надзвичайно складних умов перший Президент незалежної України підтримував громадську рівновагу, знаходив вирішення політичним, міжконфесійним та міжнаціональним пристрастям. Це дало можливість уникнути громадянської війни, зберегти територіальну цілісність України.

Як би там не було, саме Леонід Кравчук створив дієздатні інститути виконавчої влади, які взяли під контроль і забезпечили в державі конституційний порядок, функціонування народногосподарського комплексу. На базі прийнятих Верховною Радою законів і указів Президента України реформував і підпорядкував українській державі силові структури, які стали підлеглими незалежній Україні. Будучи президентом, він не допустив жодного випадку застосування зброї проти власного народу, придушення кризових ситуацій силовими діями. У час найбільшого загострення протиріч між виконавчою та законодавчою гілками влади проявив виняткову витримку і розсудливість. За безпосередньої участі Леоніда Кравчука були створені основи законодавчої бази нової держави, її майбутньої Конституції, вперше прийняті на території колишнього СРСР закони про національні меншини, свободу совісті. Те, що нині в Україні не діють жодні закони, – провина не Леоніда Кравчука, а тих, хто прийшов після нього. Кравчук нагороджений Срібним орденом «За вірність Вітчизні», має орден Міжнародної кадрової академії «За розвиток науки і освіти», з радянських часів – орден Жовтневої Революції, два ордени Трудового Червоного Прапора, дві почесні грамоти Президії Верховної Ради України. З нагород новітніх часів – орден Ярослава Мудрого IV ступеня, нагороду «Людина року-2001» у номінації «Парламентарій року», Герой України.

У побуті перший президент не надто вибагливий. Леонід Кравчук живе за містом, прокидається рано, два рази на тиждень відвідує спортзал. У динамівському залі «Кодокан» займається гімнастикою. Стосовно їжі теж невибагливий: «Буває, захочеться вареників із сиром, але коли подумаю, скільки треба витратити часу, щоб їх зробити… Я вже за ці роки, особливо коли був президентом, обідав механічно, та ще й один, уявляєте? – говорить він. – Зала величезна, приходиш, сідаєш у куточку здоровенного стола, читаєш усе, що не встиг раніше. Потім щось ставлять на стіл – і ти за сім хвилин обідаєш. Офіціанти кажуть іноді: «Вибачте, а ви хоча б пам’ятаєте, що ви їли?» А я не пам’ятаю – все робив механічно. Це вже зараз нікуди не поспішаєш, можна віддатися гастрономічним бажанням».

Але найбільш цінними вважаються сьогодні думки Леоніда Кравчука стосовно національної ідеї, котра ніяк не спрацює в Україні. «Національна ідея полягає в тому, щоб побудувати в Україні духовне, політичне й економічне національне життя, – переконаний Леонід Макарович. – Підкреслюю, саме національне, яке б відповідало демократичним цивілізованим стандартам. Тобто наше життя має бути національним, наша політика має бути національною, наші лідери мають бути національними… Для мене є Україна, її традиції, історія, земля, її люди, які прожили тут тисячоліття. От, наприклад, я варю такий борщ, якого ніхто більше не зварить, варю вареники, яких ніхто у світі не зварить. Це не тому, що я талановитий варениковар, а тому, що це прийшло від моєї бабусі й мами. Оце і є для мене національне життя. Ми повинні розмовляти своєю мовою, співати своїх пісень, білити свої хати відповідно, щоб вони були білими, а не чорними, – це наше національне життя. Національна ідея полягає в тому, щоб ми створили своє життя багатим і духовним». Саме це, на думку Леоніда Кравчука, – єдина національна ідея, що примирить і політиків, і Україну.

21
Перейти на страницу:
Мир литературы

Жанры

Фантастика и фэнтези

Детективы и триллеры

Проза

Любовные романы

Приключения

Детские

Поэзия и драматургия

Старинная литература

Научно-образовательная

Компьютеры и интернет

Справочная литература

Документальная литература

Религия и духовность

Юмор

Дом и семья

Деловая литература

Жанр не определен

Техника

Прочее

Драматургия

Фольклор

Военное дело