Отаман Іван Сірко - Коляда Ігор - Страница 21
- Предыдущая
- 21/23
- Следующая
Изменить размер шрифта:
21
Пісня про Романа Сірка
Ой Лимане, Лимане,
Ти, Сірку Романе,
Да гей же ти, Сірку Романе!
Ой що будем робити,
Нема козакам по чарці горілки де взяти,
Да гей же, де взяти!
Пісня про Івана Сірка
Ой як крикне старий орел, що під хмари в'ється,
Гей, загуло Запорожжя та й до Сірка тнеться.
Ой не вітер в полі грає, не орел літає,
Ото ж Сірко з товариством на Січі гуляє,
Старий Сірко перед стягом раду оглядає,
Козаченьків привітає, стиха промовляє:
«Гей, молодці–запорожці, татарва лякає!
Не дрімайте, товариші, бо в руки злапає,
Збирайтеся докупоньки та сідлайте коні,
Тії коні воронії, що ждуть на припоні!»
Загуділо Запорожжя, як те Чорне море, —
Понеслися козаченьки облавою в поле.
Пісня «Курта»
Ой ти, батьку–Сірку,
Козацький барвінку,
Ти надівай шапку–бирку,
Та визволяй чабана–товаринку.
Та, ой, як крикнув же та козак Сірко (1)
Та, ой, як крикнув же та козак Сірко,
Та, ой, на своїх же, гей, козаченьків:
«Та сідлайте ж ви коней, хлопці–молодці,
Та збирайтеся до хана в гості!
Та туман поле покриває,
Гей, та Сірко з Січі виїжджає,
А ми думали, а ми думали,
Що орел із Січі вилітає.
А ми думали, а ми думали,
Що орел із Січі вилітає.
Гей, то військо славне запорізьке
Та на Кримський шлях із Січі виїжджало,
А ми думали, а ми думали,
Що орли по степу літали.
А ми думали, а ми думали,
Що орли по степу літали.
Аж то Сірко, та козак же Сірко,
Та на конику він виїжджає,
А ми думали, а ми думали,
Що орел по степу літає.
А ми думали, а ми думали,
Що орел по степу літає.
Аж то військо та славне запорізьке
Та на вороних конях в степу виграває,
А ми думали, а ми думали,
Що то місяць в степу зіходжає.
А ми думали, а ми думали,
Що то місяць в степу зіходжає.
Аж то козак Сірко, та козак же Сірко
На битому шляху та татар оступає,
А ми думали, а ми думали,
Що орел по степу літає.
А ми думали, а ми думали,
Що орел по степу літає.
Та, ой, як крикнув же та козак Сірко (2)
Та, ой, як крикнув же та козак Сірко
Та, ой, на своїх же, гей, козаченьків:
«Та сідлайте ж ви коней, хлопці–молодці,
Та збирайтеся до хана у гості!»
Та туман поле покриває,
Гей, та Сірко з Січі та виїжджає.
Гей, та ми думали, та ми ж думали,
Що то орли та із Січі вилітали, —
Аж то військо та славне запорозьке
Та на Кримський шлях з Січі виїжджало.
Та ми ж думали, ой, та ми ж думали,
Та що сизий орел по степу літає, —
Аж то Сірко на конику виїжджає.
Гей, ми ж думали, ой, та ми ж думали,
Та що над степом та сонечко сяє, —
Аж то військо та славне запорозьке
Та на вороних конях у степу виграває.
Та ми думали, ой, та ми ж думали,
Що то місяць в степу, ой, зіходжає, —
Аж то козак Сірко, та козак же Сірко
На битому шляху та татар оступає.
Пісня про Сірка Івана
Не тумани з моря, не тумани
Місяць, сонце покривали.
Гей, гей, димом небо вкрило, димом небо,
У Криму міста палали.
У Стамбулі турки, у Стамбулі
На схід сонця поглядали.
Гей, гей, чом вістей немає, вістей з Криму?
Моря Чорного питали.
Гей, вістей не було та й не буде
Ані звечора, ні зрання.
Гей, гей, лягли яничари, полягали
Спати у Сірка Івана.
Не забудуть турки, не забудуть,
Як з Сірком бенкетували.
Гей, гей, з вина червоного, з червоного
Буйні голови поклали.
Десь заплаче мати, стара мати
За синами рано–вранці.
Гей, гей, будуть вить над ними, будуть вити
Вовки сірі сіроманці.
Не тумани з моря, не тумани
Місяць, сонце покривали.
Гей, гей, димом небо вкрило, димом небо —
У Криму міста палали.
Отаман Сірко
Там, де Січ — святая ненька,
Де Дніпро–ріка,
Закричали запорожці
Кошовим Сірка,
Обирали отаманом,
На чоло — землицю,
Щоби знав козацьку шану,
Щоб не став гордиться.
Приспів:
Кошовий отаман — своїй шабельці пан —
Отаман Сірко.
Своїй шабельці пан — вороженькам шайтан
Отаман Сірко.
Не король і не хан, не турецький султан —
Отаман Сірко.
Не шинкар і не дяк — запорізький козак —
Отаман Сірко!
Як збирались запорожці
Брати Перекоп,
Попереду кониченьком
Кошовий Сірко.
Вилітав орлом з долини
У широке поле.
Буде слава Україні,
Її дітям воля.
Приспів.
Як нагонить бусурманів
Кровожерний кат,
Гайда, братці, на могилу
Славного Сірка,
Відкопайте шаблю гостру
З правою рукою,
Хай не знають вражі гості
Сім років покою.
Приспів.
21
- Предыдущая
- 21/23
- Следующая
Перейти на страницу:
