Альтернативна еволюція - Бердник Олесь Павлович - Страница 56
- Предыдущая
- 56/128
- Следующая
У вченні дона Хуана говориться про принцип нагваля — Людини з подвійною структурою. Нагваль — це людина, що об’єднала в собі Чоловіка і Жінку, завершила свій земний шлях і вже готова до відльоту. Кожен з нас може це зробити. Як сформувати в собі і те, і друге начала? Якщо ти чоловік, усвідом, що ти й жінка; якщо ж ти зневажливо ставишся до жінки, то вже не можеш бути нагвалем. Якщо жінка зневажливо ставиться до чоловіка, вона теж не може бути нагвалем. Оця наша вічна роздвоєність і залишає нас у земному пеклі!
Запитання:
У книгах Кастанеди говориться, що народження дітей утворює діри в «світінні» батьків, і вони стають неповними, а діти забирають вістря духу. Можливо, в цьому сенс того, що апостол Павло і багато інших подвижників радили по можливості утримуватися від шлюбу?
О. Б.:
Безумовно. Але річ ось у чому: дон Хуан говорив про це, маючи на увазі конкретних людей. От конкретна людина, Карлос, бере на себе повноваження прориву. Тоді він не повинен залишати на Землі своїх кармінних дітей, бо це не дасть можливості йому зробити цей прорив: почуття жалю, почуття обов’язку будуть затримувати його. З цієї точки зору і апостоли радили утримуватися від шлюбу.
Але ми підходимо до цього з іншого боку. Ми говоримо не про визволення окремих людей. Зрештою, якщо в когось із вас дітей немає, і ми готові рвонуть «туди», то що ж решта? А ваші діди, які лежать в могилах, а пращури? Це ж дезертирство. Наше завдання — визволити всю планету, і не тільки нинішніх людей, а й тих, що жили раніше, і тих, що житимуть після нас. Недарма ж Шевченко писав: «І мертвим, і живим, і ненародженим моє дружнє послання». Ось де справжній Син Божий. Він бачив народ як єдине ціле — і в минулому, і в сучасному, і в майбутньому.
Дон Хуан правильно говорить, що діти забирають від нас нашу енергетику і наше вістря духа, і в цьому — краса. Якщо ми не зуміли здійснити прорив, то передаємо цю естафету дітям, у нас іншого шляху просто немає…
А зараз я запрошую до пісні кобзаря.
Співає Василь Литвин:
У царство Духа вогняного
Дорога в сотні тисяч літ.
До того царства осяйного
Йшли в безмір безліч поколінь.
Ішли палкі і серцем юні
Повз зради, морок і зневаги,
Безжально рвали серця струни
І оберталися на камінь.
Та путь тяжкий той подолає,
Хто сам вогненним Духом стане.
І море радості безкрає
П’янким вогнем над світом стане!
О. Б.:
Дорогі друзі! Людина володіє такою силою, що її не поглине жоден колапс, якщо людина вирішує стати на шлях Свободи. І наше покоління має сформувати перший Ключ. Але після себе ми маємо залишити естафету і передати стрілу духу пошуку дітям.
Головне — зберігайте оптимізм, що б не трапилося з нами, з Землею, з Людством, зберігайте велику віру в безсмертя душі, духу, серця! Якщо ви будете зберігати таку віру, то здійсняться найсокровенніші наші мрії, тоді і Великому Вчителю і Його помічникам під силу буде нам допомогти…
Зустріч десята
Співає Василь Литвин:
Хто ти, Людино, що ти, Людино?
Скільки віків, скільки замків!
Духу і серця твого бригантина
Рветься крізь марево кар і гріхів…
Боги й пороги, вежі і межі —
Все це було і донині ще є.
Та в зореноснім, грізнім безмежжі
Сонце твоє небувале встає!
Не забудь, не забудь, що Людина — то Зоряний Птах,
Не спини свій політ на покритих плодами полях.
То лиш мить для спочинку, а далі — ізнову у путь!
Лине пісня від Зір, пісню Вічної Матері чуть…
Здрастуй, Людино, Сонця Дитино,
Крила здійми у надзоряний дім.
Ти не крижина, ти не билина, —
Хмара з дощем, блискавиця і грім!
Змучену Землю палко і ніжно
В серце візьми і сльозою омий.
Доки з тобою Мати-Вітчизна,
Доти і вічний твій Шлях вогняний!
Не забудь, не забудь, що Людина — то Зоряний Птах,
Не спини свій політ на покритих плодами полях.
То лиш мить для спочинку, а далі — ізнову у путь!
Лине пісня від Зір, пісню Вічної Матері чуть…
Пісню чуть…
Олесь Бердник:
Добрий вечір!
Сьогодні десята зустріч Школи Зоряних Першопрохідців.
Ми знаємо, що традиційна йога передбачає довгі десятиліття (а іноді й століття) практики, що тягнеться із інкарнації в інкарнацію. Зоряний сталкінг теж передбачає практику. Тільки ми живемо в такий період, коли спіраль еволюції закручується бурхливо, і новим ступенем потрібно оволодіти буквально на ходу. Ми знаходимося у Всесвіті катастрофічному, і для того, щоб нам опанувати XXI вік (а це буде вік неймовірних швидкостей на всіх планах — мислення, діяння, мистецтва, творчості), реакція кожної людини має зрости у багато разів. Для цього Людина повинна діяти ментально.
Сьогодні деякі наукові досягнення дають можливість нам відчути за якихось 10–20 хвилин, як може літати дух, як він може бачити Землю, планети, різні ситуації в динамічному вияві. Бо кожен із нас ще не може виділити своє енергетичне тіло для того, щоб відчути це. Наука ж може допомогти нам торкнутися цієї можливості, а потім, коли ментал запрацює, ми вже самостійно — і в сновидіннях, і наяву — будемо літати, будемо посилати свої думки на захист друзям в різних частинах світу. Ми будемо брати участь у просторовій роботі.
Отже, ми попросимо показати нам деякі слайди, а ви приєднайтеся до цього польоту думки і відчуйте себе Птахом духовним, Птахом, для якого вже не потрібно металевих крил, для якого існує просто живий політ Думки…
[На куполі Планетарію іде показ планет Сонячної системи.]
Сьогодні ми торкнемося двох основних тем, які зв’язані із сталкінгом.
Чи можливо здійснити сталкінг, прорив у невідоме, без Ієрархії? Ми вже говорили на минулих зустрічах — це неможливо. І тут виникає вражаюче еволюційне поняття: Шамбала. Це поняття проходить понад епохами. Інша назва цього місця — «Перевал Будди», тобто та сама точка переходу від буття до Супер-Буття, якої досягнув Гаутама. Шамбала вважається притулком Великих Учителів. По-різному люди уявляли її: і як світовий Уряд, і як групу терористів… Кожен оцінює це поняття зі своєї точки зору. Але знають і друзі, і вороги, що це поняття найреалістичніше. Все проходить: царства, імперії, навіть етноси, а це поняття залишається, бо воно є визначальним фундаментом буття.
Шамбала — це Братство, до якого входять наші видатні попередники, пращури, прадіди, діди… І коли кажуть, що вони прибули з Юпітера, Венери чи з інших зоряних систем, це теж правда, але правда й те, що жителі Шамбали — наші рідні прабатьки, а не умовні. Це той корінь, від якого ми походимо. І ми не здійснимо прориву, про який говоримо, якщо не будемо мати щоденного контакту з Великим Огненним Братством, на чолі якого стоїть Мати Світу.
Якщо запитають вас, хто така Мати Світу, де її побачити, то скажіть: тільки сліпий не бачить її; тільки сліпий не бачить ті квіти, що їх Вона засіяла на Землі; тільки сліпий не бачить сяйво дитячих очей; краса дівчат, жінок, матерів — це її краса; Вона відображається в кожній жінці, в кожній коханій. І чим вище ми підіймаємось духом, тим глибше розуміємо нескінченну, глибинну красу Матері Світу. Учені її називають «Природою», віруючі — Царицею Небесною, Пречистою Матір’ю. І коли приходить час, Мати Світу посилає своїх вісників і сама йде з Огненним Мечем.
Зараз Вона вже вирушила. Все, що відбувається в Україні, Росії, в усьому світі — це знак великого бою. Люди ще не усвідомлюють, що ця динаміка — знак вогняної битви, відлуння мечів Світла і Темряви.
Шамбала на Землі — це не будиночки в Гімалаях. Це магічний стовп енергії, космічна пуповина Землі. Вона подібна до гілки дерева: дерево має єдиний стовбур, і цей стовбур бере соки від землі; він єдиний, але далі він розділяється на сотні, тисячі гіллячок. З Гімалаїв ця пуповина розгалужується по всьому світу. І зараз ми є її часткою. Коли ми зосереджуємося, коли хочемо принести якийсь дарунок Матері-Землі, ми вже несемо вістку Шамбали, вістку Вогняного Братерства. Кожна мати уособлює собою Шамбалу, тому що кожна мати одразу ж, як вона зачинає дитя, формує пуповину, тобто вона отримує дарунок Шамбали і передає його своїй дитині. Нині настав час сказати про те, що звільнитися із обіймів земного Змія не можна без волі Землі. Мати-Земля не відпустить нас, бо вона має не тільки фізичну гравітацію, але й вражаючі гравітаційні сили у сфері духу, менталу, світу почуттів і т. д. І навіть якщо ми побудуємо фотонні ракети і стартові майданчики на Місяці чи на Меркурії і захочемо вирватися за межі Сонячної системи — нічого в нас не вийде! Бо ми ще незрілі, розчахнуті й незібрані. А птах, який не зумів виростити крил на Землі, не полетить у Всесвіт. Кожна творча душа, коли над нею загоряється зоряне небо, навіть під куполом планетарію, відчуває, що наш суджений шлях — це розкриття потенції, яку нам подарувала Мати-Земля для вічного буття, і якщо хтось не захоче йти цією дорогою, то це його вибір. Нам буде тяжко залишати когось тут, але якщо комусь подобається жити в щілинах антиеволюції, він сам прийняв таке рішення. А решта піде до Безмежжя, тому що шлях, який вказав нам великий Учитель Нового Завіту, не має завершення. Це шлях вічного подвигу, вічної пригоди, вічного пізнання, вічної любові! А зараз я відповім на запитання…
- Предыдущая
- 56/128
- Следующая
