Грицько сміється - Кудрицький Валентин Олександрович - Страница 15
- Предыдущая
- 15/17
- Следующая
-Який привід для сабантуя?
-Говорять, що сьогодні день народження Генерального.
От і вирішили за його здоров’я.
-Ну що ж, тоді гоніть по п’ятдесят карбованців на подарунок.
ПОРА ЗАВ’ЯЗУВАТЬ З П’ЯНКОЮ
Їдуть Василь Іванович з Петькою в таксі. Раптом їх зупиняє розкішна жінка і проситься, щоб ті її підвезли. Взяли.
Жінка сіла навпроти дзеркала, розчепирила ноги так, що вся краса її чудова засвітилась на весь салон. Петька терпів-терпів, а коли вже терпець увірвався - він взяв і сфокусував те чудне видіння на Василя Івановича, який дрімав. А коли той відкрив очі і глянув у люстерко, то йому здалося, що його морда стала схожою на те, що він побачив у ній. Василь Іванович звернувся до Петькі:
-Слухай, Петька, пора зав’язувати з цією п’янкою, а то морда вже на манду стала схожа.
КОМСОМОЛЬСЬКЕ ВЕСІЛЛЯ
Гуляють комсомольське весілля на Півночі. Всі напились до свинячого вереску. Половина гостей за столом, половина під столом. Нарешті один з них піднімається і гукає на всю залу:
-Так от, хто з вас ще молоду не… пробував?
-Я!- роздалося хрюкання з-під стола.
-А ти хто такий?
-Я... жених.
-А ти ще встигнеш.
Якутія. Амга. 1986 р.
ЩО БУДЕТЕ ЇСТИ, БАТЮШКА?
У попа запитують:
-Батюшка, що ви будете пити: горілку чи коньяк?
-І пиво також.
-А що ви будете їсти, м’ясо чи масло?
-М’ясло.
ДВА КУМИ
Їде чоловік на волах, а назустріч йому кум з валізою і гукає до нього:
-Добридень, вам куме, чи не могли б ви і мене трохи підвезти?
-А чому б то й ні, ще й питаєте! Звичайно. Сідайте, куме, сідайте. Доброго здоров’ячка вам.
Сів кум поруч, проїхали метрів триста, як знов просить кума, щоб той зупинив свій транспорт.
-Що, куме, трапилось? - питає перший.
- Хочу, хай мене Господь простять, по великому.
-Вас почекати чи ви самі догоните?
-Дожену сам.
Поїхали. Їхали-їхали. Вже й далеченько від’їхали, а кума все нема і нема.
Розвернулись. Під’їхали. Запитують:
-Що трапилось, куме?
-Та от покакати я покакав, та ніяк не можу попісяти.
-Ой, куме-куме, так ви ж наступили на кінець.
ЗЕМЛЯ ПРОСІЛА
Зустрілись два куми на Трійцю і вирішили піти в ліс. Гуляли гуляли і захотілося їм по великому. Посідали. Дулись, дулись, а потім один з них і говорить:
-А що ви, куме, не кажіть, а земля просіла.
-Це ж як зрозуміти вас, куме?
- Раніше було, ото, як сяду по великому - так член аж в землю впирається. А зараз ви тільки подивіться, як вона просіла!!
ДОКТОРЕ, Я ПІТНІЮ
Приходить жінка до лікаря і жаліється:
-Докторе, я пітнію.
-Під мишкою?
-Та ні, докторе, під Гришкою. А Мішка - то мій чоловік.
с. Ворзель 1986 рік.
ДЕ ДІВСЯ ГЕРШКО?
Два євреї попали в Москву на двадцять перший партз’їзд.
Перед присутніми виступав Микита Сергійович.
-Товариші, - говорив він. – За останні роки ми добились визначних успіхів за всіма показниками народного господарства.
Так, хліба ми стали вирощувати в три рази більше, м’яса в чотири, риби в п’ять разів і т.д. і т.д.
Коли Хрущов зробив паузу, слово попросив Гершко:
-Шановний, Микита Сергійович, скажіть будь ласка, а де оте, про що ви говорили, куди воно все дівається?
-Хто мене запитує?
- Гершко.
-Підійдете після доповіді.
На другий день прийшов Мойша, але Гершка так і не дочекався.
Після того, як Микита закінчив свою доповідь, руку вже піднімає Мойша:
-Дорогий, Микита Сергійович, я не стану у вас запитувати, куди поділося м’ясо, риба, хліб. Ви мені ліпше скажіть, куди подівся Гершко?
м. Київ 1960 р.
КУКУРУДЗЯНЕ ТРІПЛО
Помер Микита Сергійович і попав у рай. В раю, як і на наших заводах та фабриках, є скрізь своя прохідна і свій відділ кадрів.
Ото на одну з них і приходить Микита, став і дивиться:
сидить Карл Маркс, Володька Ульянов, Гітлер, Сталін і в кожного з них на рукаві пов’язка з емблемою "ТК". Задумався Микита Сергійович, що б це могло значити? Та поки він думав, і йому теж приліпили таку точнісінько. Ще більше задумався Микита Сергійович і звертається до Петра з Павлом:
-Я, здається, був непоганим політиком, але так і досі не можу зрозуміти, що значать оці на рукавах пов’язки з емблемою "ТК", чи не змогли б ви мені пояснити?
-Видно, поганий з вас був політик, коли не можете розібратись в такому простому питанні, - вигукнули Петро з Павлом одночасно.
- Так от, Карл Маркс – це теоретик Комунізму, Ленін – це творець Комунізму, Гітлер – це терорист Комунізму.
-А хто ж тоді, на вашу думку, я?
-А ти просто тріпло кукурудзяне.
ВИКРУТИВСЯ
Коли Микита Сергійович був у США, журналісти, глузуючи, запитали:
-Миките Сергієвичу, чому у вашій державі так багато злодіїв?
- Бо є що красти.
ПИЙТЕ НА ЗДОРОВ’Я
1.1.1986 РІК.
Новий рік зустрічали вп’ятьох: Варя - вона ж Варвара Андріївна - жінка приблизно сорока років, її менша сестричка - дуже миловидна і не в міру услужлива жіночка на ім’я Уля, Микола Васильович - мій шкільний товариш зі своєю новою подружкою Людмилою Олександрівною з Новосибірська, і я - господар квартири.
Стіл був накритий і чекав свого часу. Після традиційного привітання по телевізору - всі підняли свої кришталеві келихи і випили за Новий рік, за мир, за щастя. Після проведеного ритуалу, я з сестричками пішов засівати своїх друзів. Спочатку - свого кума Василя Павловича, а потім Василя Івановича і Марію Олександрівну, які жили по-сусідству. Марія Олександрівна - моя давня колега по роботі - жінка надто активна, яка тут-таки запросила всіх за стіл, який прогинався від апетитних закусок і шампанського. Відмовити господині – це значило образити.
Притиснуті, як кажуть, до стінки, ми влаштувалися за столом, тому що у християн не прийнято випускати гостей, не пригостивши їх.
Підкорились. Після третьої, так як менше навіть в самій бідній хаті в нас пити не прийнято, ми запросили господарів до себе.
Проковтнувши ще по декілька чарок, всі почали танцювати, співати і розповідати анекдоти, веселі бувальщини. Потім хтось запропонував крутить пляшечку. І так – до восьмої ранку.
Сміялись, веселились. Чоловіки з жадібностю цілували чужих жіночок. Ті аж ніяк не заперечували і були занадто щасливими.
Адже хіба свою жінку чоловік може так цілувати, як чужу? Гра, звичайно, є гра!!! А тому не дивно, що і в жіночок очі світились, як ранкова роса перед гарним сонячним днем.
Героєм вечора був мій землячок. Від природи - трохи баламут, трохи вертихвіст. В любові ненаситний. Йому сьогодні було байдуже, як там його одинока дружина з дітками без чоловіка, і чим вона зайнята. Для неї він був у відрядженні. Партійна совість його ані скільки небентежила. Після добрячого кайфу він кидався від одної жіночки до іншої. Хлопець стрункий, високий, статний, хіба могла йому відмовити в залицянні хоч одна? І він цим вміло користувався. Жіночки із нетерпінням чекали своєї черги. Вони згодні були чекати до безкінечності. Подумаєш, одружений. Жінка не стінка... Людочка, вона ж - Людмила Олександрівна, з якою прийшов Микола Васильович, сиділа з широко розкритими очима і дивилась на світ, ніби вперше його побачила і тихо витирала сльози.
Зате Машенька, вона ж Марія Олександрівна, тріпотіла в чужих обіймах, як рибка в зубах ведмедя. Вона, як синичка, щось щебетала, не звертаючи ані найменшої уваги ні на кого, в тому числі навіть на свого чоловіка. Чоловік Марії – інженер, раціоналізатор, голова в якого завжди ущерть набита логарифмами, інтегралами, мікросхемами, теоремами – вів себе незалежно і не звертав на все ані найменшої уваги, як і подобає освіченій вихованій людині, ніби то була не його дружина. Лише Уляна була зайнята сама собою і не видаючи своєї самотності, заспівала:
- Предыдущая
- 15/17
- Следующая