Планета Х - Кудрицький Валентин Олександрович - Страница 2
- Предыдущая
- 2/71
- Следующая
От якраз я проти такої любові і таких братанів, які називають себе українцями і, навіть з гордістью виголошують це слово. А що вони зробили для цих українців? Хіба що борделі по всьому світу. Ви подивіться, у кого з наших голохвостиків немає власної дачі ще десь за океаном, або в іншій облюбованій ними країні. Навіщо? Що? Наша гірша? А щоб українці не чули, як вони - ті нещасні, перевтомлені перевертні, виношують нові плани як грабонути ще й те, що залишилось, і крім того, що грабують та ще й називають мій народ зневажливим словом типа «бидло». А ви запитайте хоч одного жида, чи хоч один з них про нас думає по-іншому?
От тому я - як громадянин цієї держави і не маю права мовчати. А, можливо, вони мають рацію? Бо якщо відверто, то я вже і сам починаю сумніватися у правильності своїх переконань. Отож, чи варто захищати тих, кого влаштовує такий образ життя? Отож і вдумайтесь ви в це, Богом названі, і пора вже НАШУ УКРАЇНУ, якщо ви себе вважаєте українцями, - спільними силами піднімать цю державу з руїн окупаційно-жидовського режиму, а потім вже й говорити про так названих евреїв-жидів.
Ні! Я не проти євреїв, якщо ви вже хочете так називати себе в майбутньому, але спочатку виясніть, хто ви такі?- євреї, ізраїльтяни чи жиди? Бо народ, про який ми говоримо, це - тямущі прекрасні організатори, у їх скрізь зв’язки. Це не загравання. Одним словом - скрізь свої люди, з якими є про що поговорити, чомусь повчитися. Вони, на відміну від наших дурнів, навіть, мову українську вивчили набагато краще, ніж деякі представники мого народу. Я проти тих жидів, які організувавши рейдерські загони - захоплювали всі насидженні місця, дякуючи своїм дядечкам - покровителям. Мені соромно і огидно за тих президенттів, які для свого збагачення відкрили кордони лише для того, щоб грабувати Україну і з неї вивозити все те, що на їх дивиться, і що можна ще поцупить, а зараз вже стараються присвоїти чини графів, купців і тому подібних, щоб відділити себе від народу. Просто ганьба.
Соромно за ту полову-бакси, які увозять мільярдами з-за океану в обмін на живу продукцію. Можливо, вони і праві, що називають нас бидлом, бо хіба розумні люди стали б продавати свою державу за якісь папірці, за гречку та цукор, і не розуміти того, що там, де земля, там - і достаток, а гроші то - полова, яка розійдеться миттєво. Бо гроші, це як говорять в народі - « навоз, сьогодні їх нема, а завтра - воз». Невже ми знову будемо жити по законам Петра Першого, коли в країні панувала політика меркантилізму, тобто політика нагромадження грошей. То Петро їх нагромаджував золотом, а не половою. А навіщо вони потрібні оті папірці, які не сьогодні-завтра втратять свою номінальну вартість, в той час як золото з кожним роком дорожчає, а папірці з’їсть інфляція?
Я не можу собі, навіть, уявити, як могло так статися, щоб в державі, яка колись годувала майже третину людей на землі, кожен рік піднімались ціни на хліб. Це що робиться для народу? Де ще є таке, щоб трудова людина, яка годує, оце так би мовити з вашого дозволу, всю цю наволоч - сама так бідно жила? А чому? Бо їх грабують. Хто? А ті, люди, які про них «думають» разом із тими прихвоснями-запроданцями, які пішли з першими на угоду? Як, скажемо, в одних руках могли з’явитися мільярди, трильйони і...? І невже про це не знали і не знають наші президенти, які відпускали за кордон абрамовичів, березовських, лужкових, черновецьких, лазаренків і їм подібних? Отож, недаром говорять, що риба псується з голови. Тому ото і преться ота свита в депутати, як Микита до корита, бо знають, що нові українські закони - це їхнє спасіння, бо за тими законами вони будуть недоторканими, їх не судитимуть, і вони житимуть як в Бога за пазухою, бо маючи таку зарплатню, яку вони самі собі назначили, вони можуть грабувати, убивати і їм нічого не буде, ну хіба що заплатить там якийсь примітивний штраф, який для кожного жида - то мізер. А «бидло» хіба то людина? То чого його і жаліть? Чому ж наші президенти так ненавидять і так бояться свого власного народу, що навіть свої награбовані мільярди тримають у швейцарських, та будь-яких інших закордонних банках в баксах, марках, стерлінгах, тільки не в гривнях, бо знають, що вони награбовані і колись за все прийдеться відповідати, а наші гроші їм потрібні для маніпуляцій, а тому і бояться свого народу, що коли-небудь він може прокинутись, а, маючи іноземну валюту в іноземних банках, вони - недосяжні.
Я не можу дивитись на те, як ці глитаї, прихопивши незаконно гектари угіддь, руками наших рабів висаджують сьогодні на них троянди, щоб завтра їх поміняти на тюльпани, або на інші якісь екзотичні забаганки, які кожен рік міняють одні і ті добротні доріжки на інші лише тому, що вони щойно десь побачили інші, бо ці, бачте, якійсь Сарі вже набридли, аби лише не поділитись з бідними. Я не заздрю їм, бо, як можна заздрити тій людині, якій завжди щось недовподоби? Які вже самі не знають, чого вони хочуть. Ось уже куди ми прийшли, і куди ми всі біжимо, ніби на нас напала невідома психічна тропічна хвороба - «амок», про яку колись описав геніальний австрійський письменник - Стефан Цвейг. Як тут не пригадаєш слова відомого поета дев’ятнадцятого століття - Павла Грабовського (1864-1902 рр.):
Або слова іншого поета - Миколи Холодного (1938-2007 рр.):
Ви подивіться, хто пише нашу історію, ви подивіться, хто в нас міністр освіти? Чи потрібні і ще якісь коментарі? І, головне, що він так високо забрався, що до нього і не доберешся, бо навколо нього майже скрізь свій народ. А свої своїх не здають. А де ж наші українці? А наші придурки будують їм храми, обслуговують їх перебірливих прочовганих красунь.
Мені соромно, люди, що ми з висоти царства світла знову премось у царство темноти. Мені соромно, що люди, які знають, що таке Інтернет, багато з них не прочитали ні жодної живої книги, а лізуть у його глибини і читають не те, що потрібно для нормальної людини, а те, що їм запропонує та всесвітньо- ідеологічна машина по руйнації душ. Я не проти, читайте, але ж і свого не цурайтесь. А тому мені не хочеться писати оди нашим відомим бандитам, які разом з природою нівечать все, що попадає їм під руки, і в тому числі душі наших дітей, роблячи з них - зомбованих, зваблюючи їх горілкою, пивом і так названим райським життям, щоб прислужувати тому вельмишановному панству, путаючись у нього між ногами час від часу, роблячи людей такими, що вони уже ні в що не вірять, перетворюючи їх у бомжів, щоб за безцінь заволодіти їх житлом і вже тоді поправу стати «українцями». Коли люди забувають про честь, про справедливість, а жадоба наживи доходить до того, що так названа людина стає страшнішою за удава, бо знаючи повадки любої тварини, ми можемо від неї захиститись, чого не скажеш про наших двоногих хижаків. Та і тварина бере від природи рівно стільки, щоб не померти з голоду, а ви подивіться на цих хижаків. Хіба видно, що вони голодні?
З великою любов’ю і повагою до тебе, український народе, з надією в твоє світле майбутнє і в твою Незалежність. Слава Україні! Твій вірний слуга. Автор книги.
КРИТИКИ В МІЛІЦІЇ
Попали критики в тюрму.
- Предыдущая
- 2/71
- Следующая
