Знаки карпатської магії - Бердник Громовиця - Страница 18

• Предыдущая
• 18/49
• Следующая

Схема лабіринтів, що їх знаходять по всій Північній півкулі Землі.

Але безсумнівним залишається єдине: в цих мегалітичних утворах чітко простежується образ спіралі, яка в європейських народів ще з часів трипільської культури була символом вічності, плинності-повторю-ваності часу, постійних змін у природі, світі, житті людини. Спіраль-лабіринт зустрічається у візерунках на кераміці та у вишивці, в художніх деталях одягу, в ритуальних танках-хороводах. Спіраль - чи не найдавніший символ вічноплинності Всесвіту; це й джерело буття, в якому плинуть всі живі істоти, це й людські долі, що сплітаючись утворюють візерунок життя, а для мольфарів - це ще й символ їхнього магічного шляху: символ часу, що огортає своїми кільцями свідомість і включає шамана в обіг світових сил. А можливо навіть - лабіринт таємниць буття, які мусить розгадати той, хто наважується рушати шляхом пізнання цих загадок...

Є в Карпатах і такі прадавні, могутні й загадкові «місця сили», що діють і сьогодні. Вони привертають увагу вчених та дослідників, а місцеві жителі оточують ці урочища легендами та страшними бувальщинами. Мається на увазі передусім озеро Несамовите, що причаїлося в самім серці Чорногори. За будь-якої погоди його плесо непорушне. І кажуть, що дна в цього озера немає. Та варто необережному мандрівникові кинути в озеро камінець, як відразу над ним збираються чорні хмари та зчиняється негода, гроза чи буря. Мольфари розповідають, що в озері живе прадавній дух, повелитель бур та гроз. Він спить у тих глибоких водах, і не варто його будити. Чи так це - напевно сказати не можна. Але щороку знаходяться сміливці, котрі бажають на власні очі побачити, що буде, якщо вкинути камінь у плесо озера. Місцеві мешканці розповідають жахливі історії про необережних «дослідників». Кажуть, декого після того вже ніколи не бачили: вони щезають назавжди, і за легендою, їх викрадають гірські духи, караючи за неповагу до своєї оселі. Але якщо хтось приходить до озера з повагою, духи ту людину не чіпають. Майстри, які виготовляють музичні інструменти, впевнені, що трембіти з дерева, вимоченого у водах Несамовитого, найдзвінкіші.

Я бувала біля Несамовитого, відчувала його спокійну велич. Під час наближення до озера людину охоплює якась особлива внутрішня тиша, тривожна й велична, вона тремтить у душі, немов струна. І відчувається, що не можна, щоб ця струна порвалася чи ослабла, інакше стародавня долина не прийме тебе. Що тоді станеться - знає лише дух озера Несамовитого... Напевно, є місця, куди не варто ходити тільки заради цікавості.

Серед чорногорських хребтів причаїлося озеро Несамовите. За переказами, в цьому озері живуть древні духи, що породжують влітку градові дощі та бурі.Фото з архіву автора.

...Коли приходить весна і скресає крига на водах, коли перша травичка проб’ється з-під снігу й перша пташка провістить наближення весняного сонця, Мольфар вирушає в гори, щоб здійснити там давній мольфарський обряд отримання Сили. Для цього потрібне дике, незаймане місце, де «сходяться світи».

І - цілковита самотність.

- Могутність самоти настільки величезна; -говорить Мольфар, - що проста людина навіть не в змозі цього збагнути. Тільки мольфар, який знає інші світи, світ людей і світ власного серця, може поцінувати цей стан: коли залишаєшся віч-на-віч із власною сутністю...

Чому так багато людей боїться самотності? Здавалося б, якщо бажаєш зберегти свою неповторність, то навпаки слід прагнути якнайповнішої самотності. Але насправді - не так. Людська свідомість завжди розділена: якась частина в нас всередині прагне самотності, самоти, а інша частина бажає охопити, завоювати якнайбільше навколишнього простору, ввібрати в свою сутність істот, людей, події. Вирішити цю дилему можна тільки, якщо збагнеш: те, чого наша буденна свідомість боїться, - і є рішення. Коли ми залишаємось наодинці із самим собою (а чи не цього боїться більшість із нас?), бачимо себе такими, які ми є насправді, а не тими, якими нас показує дзеркало соціуму, нашого середовища, щоденного життя в натовпі...

Тож мольфар іде в гори і знаходить - за ознаками, відомими тільки йому одному, -печеру.

ін прийшов сюди й розпалив багаття. Він годує вогонь сухим хмизом і освяченими травами, і таємними замовами. Він узяв до рук священний інструмент. Він піднімає обличчя догори — і прадавні звуки злітають із його вуст, тільки ніхто їх не чує. Чи є зараз у світі людина, котра б тісніше сплелася з природою? Хіба що його духовний побратим — на Сході чи на Заході, в Північній Америці, в Тибеті чи в Сибіру. Вони навіть зовні нагадують один одного, мов діти одних батьків.

Коли мольфар проводить до кінця свій таємничий обряд і поєднується з духами, він заходить у печеру, залишає біля входу свої обереги та свій одяг, свої інструменти й навіть, якоюсь мірою, свою особистість. Тепер він замурується в печері - без їжі й води. Він обкладеться дерном і мохом, затулить вхід камінням так, щоб жоден промінь сонця, жодна пташина пісня, жоден звук іззовні не проникав у цей притулок. Потім він занурюється в медитацію, настільки глибоку, що навіть пульс падає майже до нуля, і перебуває в такому стані впродовж дванадцяти днів. Так він очищається від усієї скверни та нечисті, що могла прилипнути до нього протягом року під час лікувальних сеансів чи магічних обрядів. Так він оновлює своє біополе і духовну субстанцію. Так він отримує новий заряд магічної сили. Увесь цей «печерний» ритуал мольфар здійснює в повному мовчанні. Німота - знак приналежності до іншого, «навського» світу. Мольфар стає там своїм, тобто «німим», отримує здатність здійснити дії у тому світі, отримати там нові можливості й щось принести звідти в наш світ.

Урочище Кам’янистий.

Ці петрогліфи знайдені на стінах природних печер у Карпатах.

Хребет Сокільский. Хто залишив ці знаки? Можливо, якісь мольфари-відлюдники, що проводили в цих місцях свої таємничі ритуали?

Так один раз на рік мольфар здійснює свою шаманську подорож не для когось, не заради допомоги людям, а для самого себе, щоб оновитися і отримати нову силу для своєї нелегкої праці...

Сучасні наукові дослідження показують, що людський мозок може сам виробляти речовини, які змінюють стан свідомості, наприклад, диметилтимін²⁸. Скажімо, дослідники сибірського шаманізму неодноразово відзначали, що обряд камлання активізує цей процес, і таким чином, шаман вводить і себе й інших присутніх у стан трансу.

Дихальні методики, що їх практикують індійські йоги, теж передбачають уповільнення, а часом і зупинку дихання на значний час. Це призводить до збільшення концентрації вуглекислого газу в крові, а психологічним наслідком цього процесу стає зміна стану свідомості. Медитації з інтенсивною концентрацією на певній ідеї чи образі теж призводять до сповільнення та зупинки дихання. Тож медитація в печері, що її проводять мольфари щороку, з одного боку, допомагає очиститися від негативних нашарувань на психіці та біополі, а з іншого - викликає стан зміненої свідомості на значний час, упродовж якого мольфар перебуває в «світі духів», в тонких світах, де отримує нові знання та нову інформацію.

Тож цілком імовірно, що печерний обряд - це один зі способів ввести себе в стан трансу без допомоги рослин, які змінюють стан свідомості (у інших ситуаціях мольфари використовують їх досить активно), та інших допоміжних засобів.

Можливо, саме цей дивовижний медитативний обряд - найбільший подвиг мольфара. Мій наставник не розповідає про свої відчуття під час печерної медитації. Та буденна свідомість і не в змозі втримувати й адекватно передавати той «потойбічний» стан. І не все мольфари можуть розповідати: в карпатських шаманів є багато особистих таємниць. Втім, мольфарство ще тільки чекає на своїх дослідників. Поки що його вважають карпатською екзотикою, а в кращому разі - віддають на відкуп етнографії.

• Предыдущая
• 18/49
• Следующая